Згідно з рейтингом інтернет-бази даних Index Translationum ЮНЕСКО, Федір Достоєвський, Лев Толстой і Антон Чехов - російські письменники, найбільш часто перекладаються в усьому світі! Ці автори займають в ньому друге, третє і четверте місця відповідно. Але російська література багата і іншими іменами, які внесли величезний вклад в розвиток як російської, так і світової культури.

Олександр Солженіцин

Не тільки письменник, але ще і історик, і драматург, Олександр Солженіцин був російським письменником, який заявив про себе в період після смерті Сталіна і розвінчання культу особи.

У деякому роді Солженіцина вважають наступником Льва Толстого, оскільки він теж був великим правдолюбом і писав масштабні твори про життя людей і соціальні процеси, які відбувалися в суспільстві. Грунтувалися роботи Солженіцина на з'єднанні автобіографічного і документального.

Його найвідоміші роботи - «Архіпелаг ГУЛАГ» і «Один день Івана Денисовича». За допомогою цих творів Солженіцин намагався звернути увагу читачів на жахи тоталітаризму, про що так відкрито ще не писали сучасні російські письменники того періоду; хотів розповісти про долі тисяч людей, які зазнали політичних репресій, були відправлені в табори невинними і виявилися змушені жити там в умовах, які складно назвати людськими.

Іван Тургенєв

Рання творчість Тургенєва розкриває письменника як романтика, який дуже тонко відчував природу. Та й літературний образ «тургеневской дівчата», який вже давно подається як образ романтичний, світлий і ранима, є тепер чимось загальним. На першому етапі творчості він писав поеми, вірші, драматургічні твори і, звичайно, прозу.

Другий етап творчості Тургенєва приніс автору найбільше слави - завдяки створенню «Записок мисливця». Він вперше чесно зобразив поміщиків, розкрив тему селянства, після чого був арештований владою, яким така робота не сподобалася, і відправлений на заслання в родовий маєток.

Пізніше ж творчість письменника наповнене складними і багатогранними персонажами - самий зрілий період творчості автора. Тургенєв намагався розкрити такі філософські теми, Як любов, борг, смерть. В цей же час Тургенєв написав свій найвідоміший і у нас, і за кордоном твір під назвою «Батьки і діти» про труднощі і проблеми відносин між різними поколіннями.

Володимир Набоков

Творчість Набокова повністю йде врозріз з традиціями класичної російської літератури. Найважливіше для Набокова була гра уяви, його творчість стала частиною переходу від реалізму до модернізму. У роботах автора можна виділити тип характерного набоковского героя - самотнього, гнаного, який страждає, незрозумілого людини з відтінком геніальності.

Російською мовою Набоков встиг написати численні розповіді, сім романів ( «Машенька», «Король, дама, валет», «Відчай» та інші) і дві п'єси - перед від'їздом в США. З того моменту відбувається народження англомовного автора, Набоков повністю відмовляється від псевдоніму Володимир Сирин, яким підписував свої російські книги. З російською мовою Набоков попрацює ще лише одного разу - коли буде переводити для російськомовних читачів свій роман «Лоліта», який спочатку був написаний англійською.

Саме цей роман і став найпопулярнішим і навіть скандально-відомим твором Набокова - не надто й дивно, адже він оповідає про любов зрілого сорокарічного чоловіка до дівчинки-підлітка дванадцяти років. Книга вважається досить епатажною навіть в наш вільнодумних століття, але якщо про етичну сторону роману досі ведуться суперечки, то заперечувати словесне майстерність Набокова, мабуть, просто неможливо.

Михайло Булгаков

Творчий шлях Булгакова виявився зовсім не легким. Вирішивши податися в письменники, він відмовляється від кар'єри лікаря. Він пише свої перші роботи, «Фатальні яйця» і «дияволіада», влаштувавшись працювати журналістом. Перша повість викликає досить резонансні відгуки, оскільки нагадувала собою насмішку над революцією. Повість Булгакова « Собаче серце», Яка викриває владу, взагалі відмовилися публікувати і, більш того, забрали у письменника рукопис.

Але Булгаков продовжує писати - і створює роман «Біла гвардія», за яким ставлять п'єсу під назвою «Дні Турбіних». Успіх тривав недовго - в зв'язку з черговим скандалом через творів зняли з показів всі вистави за Булгаковим. Та ж доля згодом спіткає і саму останню п'єсу Булгакова «Батум».

З ім'ям Михайла Булгакова незмінно пов'язують «Майстра і Маргариту». Мабуть, саме цей роман став справою всього життя, хоча визнання йому і не приніс. Але тепер, після смерті письменника, ця робота користується успіхом і у зарубіжної аудиторії.

Це твір не схоже більше ні на що. Домовилися позначати, що це роман, але який: сатиричний, фантастичний, любовно-ліричний? Образи, представлені в цьому творі, вражають і вражають своєю унікальністю. Роман про добро і зло, про ненависть і кохання, про лицемірство, користолюбство, гріху і святості. При цьому, за життя Булгакова твір не був опублікований.

Непросто згадати іншого автора, який би так спритно і влучно зміг оголити всю фальш і бруд міщанства, чинної влади і бюрократичної системи. Тому-то Булгаков і піддавався постійним нападкам, критиці і заборонам з боку правлячих кіл.

Олександр Пушкін

Незважаючи на те, що не у всіх іноземців саме Пушкін асоціюється з російською літературою, на відміну від більшості російських читачів, заперечувати його спадщина просто неможливо.

Талант цього поета і письменника воістину не мав меж: Пушкін знаменитий своїми дивовижними віршами, але при цьому писав прекрасну прозу і п'єси. Творчість Пушкіна отримало визнання не тільки зараз; його талант визнавали і інші російські письменники і поети - його сучасники.

Тематика творчості Пушкіна безпосередньо пов'язана з його біографією - подіями і переживаннями, через які він проходив за своє життя. Царське село, Петербург, час на засланні, Михайлівське, Кавказ; ідеали, розчарування, любов і прихильності - все присутнє в творах Пушкіна. А найвідомішим став роман «Євгеній Онєгін».

Іван Бунін

Іван Бунін - перший письменник з Росії, який став лауреатом Нобелівської премії в області літератури. Творчість цього автора можна умовно поділити на два періоди: до еміграції і після.

Бунін був дуже близький до селянства, побуті простого народу, що мав великий вплив на творчість автора. Тому серед нього виділяють так звану сільську прозу, наприклад, «Суходіл», «Село», які і стали одними з найпопулярніших творів.

Значну роль у творчості Буніна також грає природа, якій надихалися багато великі російські письменники. Бунін вірив: вона - головне джерело сил і натхнення, душевної гармонії, що з нею нерозривно пов'язаний кожна людина і в ній же лежить ключ до розгадки таємниці буття. Природа і любов стали головними темами філософської частини творчості Буніна, яка, в основному, представлена \u200b\u200bпоезією, а також повістями та оповіданнями, наприклад, «Іда», «Мітіна любов», «Пізній годину» та інші.

Микола Гоголь

Після закінчення Ніжинської гімназії першим літературним досвідом Миколи Гоголя стала поема «Ганс Кюхельгартен», яка виявилася не дуже вдалою. Однак це письменника не збентежило, і він незабаром починає працювати над п'єсою «Одруження», яка була опублікована лише десять років по тому. Це дотепне, барвисте і живе твір в пух і прах розносить сучасне суспільство, Яке головними своїми цінностями зробило престиж, гроші, влада, а любов залишило десь на останньому плані.

На Гоголя справила незабутнє враження загибель Олександра Пушкіна, якій були вражені і інші російські письменники і діячі мистецтва. Незадовго перед цим Гоголь показував Пушкіну сюжет нового твору під назвою « Мертві душі», Тому тепер вважав, ніби ця робота -« священний заповіт »великому російському поету.

«Мертві душі» стали чудовою сатирою на російську бюрократію, кріпосне право і соціальні ранги, і саме ця книга особливо популярна серед читачів за кордоном.

Антон Чехов

Чехов починав свою творчу діяльність з написання коротких нарисів, але дуже яскравих і виразних. Найбільш відомий Чехов своїми гумористичними розповідями, хоча писав і трагікомічні, і драматургічні твори. А найчастіше іноземці читають п'єсу Чехова під назвою «Дядя Ваня», розповіді «Дама з собачкою» і «Каштанка».

Мабуть, найголовнішим і відомим героєм творів Чехова є «маленька людина», чия фігура знайома багатьом читачам ще після «станційного наглядача» авторства Олександра Пушкіна. Це не якийсь окремий персонаж, а, скоріше, збірний образ.

Проте, маленькі люди у Чехова не однакові: одним хочеться співчувати, над іншими - посміятися ( «Людина у футлярі», «Смерть чиновника», «Хамелеон», «розмазня» та інші). Головна ж проблема творчості цього письменника - проблема справедливості ( «Іменини», «Степ», «Лісовик»).

Федір Достоєвський

Достоєвський найбільш відомий по роботах «Злочин і кара», «Ідіот» і «Брати Карамазови». Кожне з цих творів знаменито своєю глибокою психологією - дійсно, Достоєвський вважається одним з кращих психологів в історії літератури.

Він аналізував природу людських емоцій, таких як приниження, саморуйнування, убивча лють, а також стани, що призводять до божевілля, суїциду, вбивств. Психологія і філософія тісно пов'язані один з одним в зображенні Достоєвським своїх персонажів, інтелектуалів, які «відчувають ідеї» в глибинах своїх душ.

Так, «Злочин і кара» розмірковує про свободу і внутрішню силу, страждання і божевіллі, хворобах і долі, тиску сучасного урбаністичного світу на душу людини, і ставить питання про те, чи можуть люди ігнорувати власний моральний кодекс. Достоєвський разом з Львом Толстим - найвідоміші російські письменники в усьому світі, а «Злочин і кара» - найпопулярніше з творів автора.

Лев Толстой

З ким асоціюються у іноземців відомі російські письменники, Так це з Львом Толстим. Він є одним з незаперечних титанів світової художньої літератури, великим художником і людиною. Ім'я Толстого знають у всьому світі.

Є щось гомеричне в тому, з яким епічним розмахом він писав «Війну і мир», однак, на відміну від Гомера, він зображував війну як безглузду різанину, результат марнославства і дурості лідерів нації. Твір «Війна і мир» стало нібито якимось результатом всього того, що пережило суспільство за період XIX століття.

Але найвідомішим у всьому світі є роман Толстого під назвою «Анна Кареніна». Його охоче читають і у нас, і за кордоном, і читачів незмінно захоплює історія забороненого кохання Анни і графа Вронського, яка призводить до трагічних наслідків. Толстой розбавляє розповідь другий сюжетною лінією - історією Левіна, який присвячує життя свого шлюбу з Кітті, ведення господарства і Богу. Так письменник демонструє нам контраст між гріхом Анни і чеснотою Левіна.

А подивитися відео про відомих російських письменників XIX століття можна тут:

Забирай собі, розкажи друзям!

Читайте також на нашому сайті:

показати ще

Чи варто читати художню літературу? Може, це безцільна трата часу, адже подібне заняття не приносить доходу? Можливо, це спосіб нав'язати чужі думки і запрограмувати на певні дії? Давайте відповідати на питання по порядку ...

Список поки не повний, так як в нього увійшли лише питання з квитків для загальноосвітньої школи або базовий рівень (і не увійшли, відповідно, - поглиблене вивчення або профільний рівень і національна школа).

"Житіє Бориса і Гліба" кінець XI - поч. XII в.

"Слово о полку Ігоревім" кінець XII в.

В. Шекспір \u200b\u200b- (1564 - 1616)

"Ромео і Джульєтта" 1592

Ж-Б. Мольєр - (1622 - 1673)

"Міщанин-шляхтич" 1670

М.В. Ломоносов - (1711 - 1765)

Д.І. Фонвізін - (1745 - 1792)

"Недоросль" тисячу сімсот вісімдесят дві

А.Н. Радищев - (1749 - 1802)

Г.Р. Державін - (1743 - 1816)

Н.М. Карамзін - (1766 - 1826)

"Бідна Ліза" 1792

Дж. Г. Байрон - (1788 - 1824)

І.А. Крилов - (1769 - 1844)

"Вовк на псарні« 1812

В.А. Жуковський - (1783 - 1852)

"Світлана« 1812

А.С. Грибоєдов - (1795 - 1829)

"Горе від розуму" 1824

А.С. Пушкін - (1799 - 1837)

"Повісті Бєлкіна" 1829-1830

"Постріл" 1829

"Станційний доглядач" 1829

"Дубровський" 1833

"Мідний вершник" 1833

"Євгеній Онєгін" 1823-1838

"Капітанська дочка" одна тисячу вісімсот тридцять шість

А.В. Кольцов - (1808 - 1842)

М.Ю. Лермонтов - (1814 - 1841)

"Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова." 1837

"Бородіно" 1 837

"Мцирі" 1839

"Герой нашого часу" 1840

"Прощай, немита Росія" тисячі вісімсот сорок одна

"Батьківщина" одна тисяча вісімсот сорок один

Н.В. Гоголь - (1809 - 1852)

"Вечори на хуторі біля Диканьки" 1829-1832

"Ревізор" +1836

"Шинель" 1839

"Тарас Бульба" 1833-1842

"Мертві душі" тисячу вісімсот сорок два

І.С. Нікітін - (1824 - 1861)

Ф.І. Тютчев - (1803 - 1873)

"Є в осені первісної ..." 1857

І.А. Гончаров - (1812 - 1891)

"Обломов" 1859

І.С. Тургенєв - (1818 - 1883)

"Бежин луг" тисяча вісімсот п'ятьдесят одна

"Ася" 1857

"Батьки і діти" 1 862

"Щі" 1 878

Н.А. Некрасов - (1821 - 1878)

"Залізниця" +1864

"Кому на Русі жити добре" 1873-76

Ф.М. Достоєвський - (1821 - 1881)

"Злочин і покарання" 1 866

"Хлопчик у Христа на ялинці" тисячу вісімсот сімдесят шість

А.Н. Островський - (1823 - 1886)

"Свої люди - розрахуємося!" 1849

"Гроза" 1860

А.А. Фет - (1820 - 1892)

М.Є. Салтиков-Щедрін - (1826-1889)

"Дикий поміщик" 1869

"Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував" тисячі вісімсот шістьдесят-дев'ять

"Премудрий піскар" +1883

"Ведмідь на воєводстві" 1884

Н.С. Лєсков - (1831 - 1895)

"Лівша" 1881

Л.Н. Толстой - (1828 - 1910)

"Війна і мир" 1867-1869

"Після балу" 1903

А.П. Чехов - (1860 - 1904)

"Смерть чиновника" 1 883

"Іонич" 1898

"Вишневий сад" 1903

М. Горький - (1868 - 1936)

"Макар Чудра" одна тисяча вісімсот дев'яносто дві

"Челкаш" 1894

"Стара Ізергіль" 1895

"На дні" +1902

А.А. Блок - (1880 - 1921)

"Вірші про прекрасну даму" 1904

"Росія" 1908

цикл "Батьківщина" 1907-1916

"Дванадцять" 1918

С.А. Єсенін - (1895 - 1925)

"Не шкодую, не кличу, не плачу ..." 1 921

В.В. Маяковський (1893 - 1930)

"Добре ставлення до коней" 1918

А.С. Грін - (1880 - 1932)

А.И.Куприн - (1870 - 1938)

І.А. Бунін - (1879 - 1953)

О.Е. Мандельштам - (1891 - 1938)

М.А. Булгаков - (1891 - 1940)

"Біла Гвардія" 1922-1924

"Собаче серце" 1925

"Майстер і Маргарита" 1928-1940

М.І. Цвєтаєва - (1892 - 1941)

А.П. Платонов - (1899 - 1951)

Б.Л. Пастернак - (1890-1960)

"Доктор Живаго» 1955

А.А. Ахматова - (1889 - 1966)

"Реквієм" 1935-40

К.Г. Паустовський - (1892 - 1968)

"Телеграма" одна тисяча дев'ятсот сорок шість

М.А. Шолохов - (1905 - 1984)

"Тихий Дон" 1927-28

"Піднята цілина" т1-1932, т2-1959)

"Доля людини" тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-шість

А.Т. Твардовський - (1910 - 1971)

"Василь Тьоркін" 1941-1945

В.М. Шукшин - (1929 - 1974)

В.П. Астаф'єв - (1924 - 2001)

А.І. Солженіцин - (нар. 1918)

"Матренин двір" тисячі дев'ятсот шістьдесят одна

В.Г. Распутін - (нар. 1937)

Ідея захисту землі Руської в творах усної народної творчості (казки, билини, пісні).

Творчість одного з поетів срібного століття.

своєрідність художнього світу одного з поетів Срібного століття (на прикладі 2-3 віршів за вибором екзаменованих).

Велика Вітчизняна війна в російській прозі. (На прикладі одного твору.)

Подвиг людини на війні. (По одному з творів про Велику Вітчизняну війну.)

Тема Великої Вітчизняної війни у \u200b\u200bпрозі ХХ століття. (На прикладі одного твору.)

Військова тема в сучасній літературі. (На прикладі одного-двох творів.)

Ваш улюблений поет в російській літературі XX століття. Читання напам'ять його вірші.

Російські поети XX століття про духовну красу людини. Читання напам'ять одного вірша.

Особливості творчості одного із сучасних вітчизняних поетів другої половини ХХ ст. (За вибором екзаменованих).

Ваші улюблені вірші сучасних поетів. Читання напам'ять одного вірша.

Ваш улюблений поет. Читання напам'ять одного з віршів.

Тема кохання в сучасній поезії. Читання напам'ять одного вірша.

Людина і природа в російській прозі XX століття. (На прикладі одного твору.)

Людина і природа в сучасній літературі. (На прикладі одного-двох творів.)

Людина і природа в російській поезії XX століття. Читання напам'ять одного вірша.

Ваш улюблений літературний герой.

Відгук про книгу сучасного письменника: враження і оцінка.

Один з творів сучасної літератури: Враження і оцінка.

Книга сучасного письменника, прочитана вами. Ваші враження та оцінка.

Ваш ровесник в сучасній літературі. (По одному або декільком творам.)

Ваше улюблене твір сучасної літератури.

Моральна проблематика сучасної вітчизняної прози (на прикладі твору за вибором екзаменованих).

Основні теми і ідеї сучасної публіцистики. (На прикладі одного-двох творів.)

Герої і проблематика одного з творів сучасної вітчизняної драматургії другої половини ХХ ст. (За вибором екзаменованих).

Культура

Цей список містить імена видатних письменників всіх часів з різних народів, які писали на різних мовах. Ті, хто хоч якось цікавиться літературою, поза сумнівом, знайомі з ними по їх чудовим творінням.

Сьогодні хотілося б згадати тих, хто залишився на сторінках історії, як видатні автори великих творів, які користуються попитом ось уже багато років, десятиліть, століття і навіть тисячоліття.

1) Латинський: Публій Вергілій Марон

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Марк Туллій Цицерон, Гай Юлій Цезар, Публій Овідій Назон, Квінт Горацій Флакк

Ви повинні знати Вергілія по його знаменитому епічного твору "Енеїда", Яке присвячене падіння Трої. Вергілій, ймовірно, є найсуворішим перфекціоністом в історії літератури. Він писав свою поему з разюче повільною швидкістю - всього 3 рядки в день. Він не бажав робити це швидше, щоб бути впевненим в тому, що краще написати ці три рядки неможливо.

У латинській мові підрядне речення, залежне або незалежне, може бути написано в будь-якому порядку з кількома винятками. Таким чином, поет має велику свободу у визначенні того, як звучить його поезія, ніяк не змінюючи при цьому значення. Вергілій розглядав будь-який варіант на кожному етапі.

Вергілій написав також ще дві роботи на латинській мові - "Буколіки" (38 г до н.е.) і "Георгіки" (29 рік до н.е.). "Георгіки" - 4 частково дидактичних поеми про землеробство, що включають різного роду поради, наприклад, що не можна садити виноград поруч з оливковими деревами: оливкове листя дуже займисті, і в кінці сухого літа вони можуть спалахнути, як і всі навколо через розряду блискавки.

Він також хвалив Аристея, бога бджільництва, тому що мед був єдиним джерелом цукру для європейського світу до тих пір, поки в Європу не був завезений з Карибських островів цукрова тростина. Бджіл обожнювали, а Вергілій пояснив, як обзавестися вуликом, якщо у фермера його немає: вбити оленя, кабана чи ведмедя, розпороти їм черево і залишити в лісі, молячись Богу Аріста. Через тиждень він пошле бджолиний вулик до туше тварини.

Вергілій писав, що хотів би, щоб його поему "Енеїда" спалили після його смерті, так як вона залишилася незавершеною. Однак імператор Риму Гай Юлій Цезар Август відмовився це зробити, завдяки чому поема дійшла до наших днів.

2) Давньогрецький: Гомер

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Платон, Арістотель, Фукідід, Апостол Павло, Евріпід, Аристофан

Гомера, мабуть, можна назвати видатним письменником всіх часів і народів, однак про нього самого відомо не так вже й багато. Ймовірно, він був сліпим людиною, який розповідав історії, записані 400 років по тому. Або насправді над поемами працювала ціла група письменників, які додавали щось про Троянської Війни і Одіссеї.

В будь-якому випадку, "Іліада" і "Одіссея" були написані давньогрецькою мовою, діалекті, який стали називати гомерівським на відміну від аттічного, який пішов пізніше і який змінив його. "Іліада" описує останні 10 років боротьби греків з троянцями за межами стін Трої. Головним героєм виступає Ахілл. Він приходить в лють від того, що цар Агамемнон відноситься до нього і до його трофеїв, як до своєї власності. Ахілл відмовився від участі у війні, яка тривала вже 10 років і в якій греки втратили тисячі своїх вояків в боротьбі за Трою.

Але після вмовлянь Ахілл дозволив своєму другові (і можливо, коханцеві) Патроклу, який більше не хотів чекати, приєднатися до війни. Однак Патрокл зазнав поразки і був убитий Гектором, вождем троянського війська. Ахілл кинувся в бій і змусив батальйони троянців рятуватися втечею. Без сторонньої допомоги він убив безліч ворогів, бився з богом ріки Скамандр. В кінцевому підсумку Ахілл убив Гектора, а поема закінчується похоронними церемоніями.

"Одіссея" - неперевершений пригодницький шедевр про 10-річних поневіряння Одіссея, який намагався повернутися додому після закінчення Троянської війни разом зі своїми людьми. Деталі падіння Трої згадуються дуже коротко. Коли Одіссей наважився вирушити в Країну Мертвих, де серед інших знаходить Ахілла.

Це всього лише дві роботи Гомера, які збереглися і дійшли до нас, втім, чи були інші, точно не відомо. Однак ці твори лежать в основі всієї європейської літератури. Поеми написані дактилическим гекзаметром. На згадку про Гомера по західній традиції було написано безліч віршів.

3) Французький: Віктор Гюго

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Рене Декарт, Вольтер, Олександр Дюма, Мольєр, Франсуа Рабле, Марсель Пруст, Шарль Бодлер

Французи завжди були прихильниками довгих романів, найдовшим з яких є цикл "У пошуках втраченого часу" Марселя Пруста. Однак Віктор Гюго, мабуть, є найзнаменитішим автором французької прози і одним з найбільших поетів 19-го століття.

Найвідомішими його творами є "Собор Паризької Богоматері" (1831 рік) і "Знедолені" (1862 рік). Перший твір навіть лягло в основу відомого мультфільму "Горбань із Нотр-Дама"студії Walt Disney Pictures, Проте в реальному романі Гюго все закінчилося далеко не так казково.

Горбань Квазімодо був безнадійно закоханий в циганку Есмеральду, яка добре до нього ставилася. Однак Фролло, злісний священик, поклав око на красуню. Фролло простежив за нею і побачив, як вона мало не опинилася коханкою капітана Феба. В якості помсти Фролло здав циганку правосуддя, звинувативши у вбивстві капітана, якого насправді вбив сам.

Після тортур Есмеральда зізналася в тому, що нібито скоїла злочин, і повинна була бути повішена, але в останній момент її врятував Квазімодо. В кінцевому підсумку, Есмеральда все одно була страчена, Фролло був скинутий з собору, а Квазімодо помер від голоду, обіймаючи труп коханої.

"Знедолені" також не особливо веселий роман, принаймні, одна з головних героїнь - Козетта - виживає, незважаючи на те, що їй довелося страждати практично все життя, як і всім героям роману. Це класична історія фанатичного слідування закону, але практично ніхто не може допомогти тим, хто дійсно найбільше потребує допомоги.

4) Іспанська: Мігель де Сервантес Сааведра

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Хорхе Луїс Борхес

Головним твором Сервантеса, звичайно, є знаменитий роман "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський". Він також написав збірки оповідань, романтичний роман "Галатея", роман "Персилеса і Сіхізмунди" і деякі інші твори.

Дон Кіхот - досить веселий, навіть сьогодні, персонаж, чиє справжнє ім'я Алонсо Кехана. Він так багато начитався про войовничих лицарів і їх чесних дамах, що став вважати себе лицарем, подорожуючи по сільській місцевості і потрапляючи в різного роду пригоди, змушуючи всіх, хто зустрічається йому на шляху, запам'ятати його за нерозсудливість. Він подружився зі звичайним фермером Санчо Панса, які намагається повернути Дон Кіхота до реальності.

Відомо, що Дон Кіхот намагався боротися з вітряними млинами, рятував людей, які зазвичай не потребували його допомоги, і безліч разів був битим. Друга частина книги була опублікована через 10 років після першої і є першим твором сучасної літератури. Персонажі все знають про історію Дон Кіхота, яка розказана в першій частині.

Зараз все, кого він зустрічає, намагаються висміяти його і Пансо, перевіряючи їх віру в лицарський дух. В кінцевому підсумку, він повертається до реальності, коли програє бій з Лицарем Білій Місяця, отруюється додому, занедужує і вмирає, залишаючи все гроші своєї племінниці за умови, що вона не вийде заміж за людину, яка читає безрозсудні розповіді про лицарство.

5) Нідерландський: Йост ван ден Вондел

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Пітер Хофт, Якоб Катс

Вондел - найвидатніший письменник Голландії, що жив в 17-му столітті. Він був поетом і драматургом і був представником "Золотого століття" голландської літератури. Найвідоміша його п'єса - "Гейсбрехт Амстердамський", історична драма, Яка виконувалася в день нового року в міському театрі Амстердама в період з тисячі чотиреста тридцять-вісім по 1968 роки.

П'єса розповідає про Гейсбрехта IV, який, згідно з п'єсою, вторгся в Амстердам в 1303 році, щоб відновити честь сім'ї і повернути титуловане дворянство. Він заснував щось на кшталт титулу барона в цих місцях. історичні джерела Вондела були невірними. Насправді вторгнення зробив син Гейсбрехта, Ян, який виявився справжнім героєм, поваливши тиранію, що панувала в Амстердамі. Сьогодні Гейсбрехт є національним героєм через цю помилку письменника.

Вондел також написав ще один шедевр - епічну поему під назвою "Іоанн Хреститель" (1662 рік) про життя Іоанна. Цей твір є національним епосом Нідерландів. Також Вонделом є автором п'єси "Люцифер" (1654 рік), в якій досліджується душа біблійного персонажа, а також його характер і мотиви для того, щоб відповісти на питання про те, чому він зробив те, що зробив. Ця п'єса надихнула англійця Джона Мільтона на написання 13 років по тому "Втраченого раю".

6) Португальська: Луїс де Камоенс

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Жозе Марія Еса де Кейрош, Фернанду Антоніу Нугейра Песоа

Камоенс вважається найбільшим поетом Португалії. Найвідоміший його твір - "Лузіади" (1572 рік). Лузіади - народ, який населяв римський регіон Лузітанія, на місці якої розташована сучасна Португалія. Назва походить від імені Луза (Lusus), це був один бога вина Бахуса, він вважається прабатьком португальського народу. "Лузіади" - епічна поема, що складається з 10 пісень.

Поема розповідає про всіх знаменитих португальських морських подорожах для відкриття, завоювання і колонізації нових країн і культур. Вона чимось схожа на "Одіссею" Гомера, Камоенс вихваляє Гомера і Віргіл безліч разів. Твір починається з опису подорожі Васко да Гама.

Це історична поема, яка відтворює багато битви, Революцію 1383-85 років, відкриття да Гама, торгівлю з містом Калькутта, Індія. За Луізіада завжди спостерігали грецькі боги, хоча да Гама, будучи католиком, молився своєму власному Богу. В кінці поема згадує Магеллана і говорить про славне майбутнє португальського мореплавства.

7) Німецький: Йоганн Вольфганг фон Гете

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Фрідріх фон Шиллер, Артур Шопенгауер, Генріх Гейне, Франц Кафка

Говорячи про німецьку музику, не можна не згадати Баха, таким же чином німецька література не була б такою повною без Гете. Багато великих письменників писали про нього або використовували його ідеї в формуванні свого стилю. Гете написав чотири романи, безліч віршів і документальних творів, наукові есе.

Безперечно, його самим знаменитим твором є книга "Страждання юного Вертера" (1774 рік). Гете заснував рух Німецького Романтизму. 5-а симфонія Бетховена за настроєм повністю збігається з гетевским "Вертером".

Роман "Страждання юного Вертера" розповідає про незадоволеність романтизмі головного героя, який призводить до його самогубства. Історія розказана в формі листів і зробила популярним епістолярний роман, по крайней мере, в наступні півтора століття.

Однак шедевром пера Гете все-таки є поема "Фауст", Яка складається з 2 частин. Перша частина була опублікована в 1808 році, друга - в 1832, в рік смерті письменника. Легенда про Фауста існувала ще задовго до Гете, проте драматичний розповідь Гете залишився самої відомою історією про цього героя.

Фауст - вчений, чиє неймовірне знання і мудрість подобалися Богу. Бог посилає Мефістофеля або Диявола перевірити Фауста. Історія угоди з дияволом часто піднімалася в літературі, однак найвідоміша, мабуть, історія Фауста Гете. Фауст підписує угоду з Дияволом, обіцяючи свою душу в обмін на те, що Диявол зробить на Землі те, що забажає Фауст.

Він знову стає молодим і закохується в дівчину Гретхен. Гретхен бере у Фауста зілля, яке повинно допомогти її матері від безсоння, однак мікстура отруює її. Це зводить Гретхен з розуму, вона топить свою новонароджену дитину, підписуючи свій смертний вирок. Фауст і Мефістофель вриваються в тюрму, щоб визволити її, однак Гретхен відмовляється йти з ними. Фауст і Мефістофель ховаються, а Бог дарує Гретхен прощення в той час, поки вона чекає страти.

Друга частина неймовірно складна для читання, так як читачеві необхідно добре розбиратися в грецькій міфології. Це своєрідне продовження історії, що почалася в першій частині. Фауст за допомогою Мефістофеля стає неймовірно сильним і розбещеним до самого кінця розповіді. Він згадує то задоволення бути хорошою людиною і тут же вмирає. Мефістофель приходить за його душею, проте ангели забирають її собі, вони заступаються за душу Фауста, який перероджується і сходить на Небеса.

8) Русский: Олександр Сергійович Пушкін

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Лев Толстой, Антон Чехов, Федір Достоєвський

Сьогодні Пушкіна згадують, як батька исконно русской літератури, на відміну від тієї російської літератури, яка мала явний відтінок західного впливу. В першу чергу, Пушкін був поетом, але писав у всіх жанрах. Його шедеврами вважаються драма "Борис Годунов" (1831 рік) і поема "Євгеній Онєгін" (1825-32 роки).

Перший твір - це п'єса, друге - роман у віршованій формі. "Онєгін" написаний виключно в сонетах, і Пушкін винайшов нову форму сонета, що відрізняє його роботу від сонетів Петрарки, Шекспіра і Едмунда Спенсера.

Головний персонаж поеми - Євгеній Онєгін - та модель, на якій базуються всі російські літературні герої. До Онєгіна відносяться як до людини, яка не відповідає будь-яким нормам, прийнятим в суспільстві. Він мандрує, грає в азартні ігри, б'ється на дуелі, його називають соціопатом, хоч і не жорстоким і не злим. Цій людині, скоріше, наплювати на ті цінності і правила, які прийняті в суспільстві.

Багато поеми Пушкіна лягли в основу балетів і опер. Їх дуже складно переводити на будь-який інший мову здебільшого тому, що поезія просто не може звучати так само на іншій мові. Саме це відрізняє поезію від прози. Мови часто не збігаються в можливостях слів. Відомо, що в мові інуїт ескімосів для позначення снігу є 45 різних слів.

Проте, "Онєгіна" перекладали багатьма мовами. Володимир Набоков переклав поему на англійську, але замість одного тому у нього вийшло цілих 4. Набоков зберіг всі визначення і описові деталі, але повністю проігнорував музику поезії.

Все це пов'язано з тим, що у Пушкіна був неймовірно унікальний стиль письма, який дозволяв торкнутися всіх аспектів російської мови, навіть винаходячи нові синтаксичні та граматичні форми і слова, встановивши безліч правил, якими користуються майже всі російські письменники навіть сьогодні.

9) Італійський: Данте Аліг'єрі

Інші великі автори, які писали на цій же мові: немає

ім'я Durante латинською мовою означає "Витривалий" або "Вічний". Саме Данте допоміг упорядкувати різні італійські діалекти свого часу в сучасний італійську мову. Діалект області Тоскана, де народився Данте у Флоренції, є стандартом для всіх італійців завдяки "Божественної комедії" (1321 рік), шедевра Данте Аліг'єрі і одного з найвидатніших творів світової літератури всіх часів.

У той час, коли було написано цей твір, італійські області мали кожна свій власний діалект, які досить сильно відрізнялися один від одного. Сьогодні, коли ви хочете вивчати італійську, як іноземний, ви майже завжди почнете з флорентійського варіанти Тоскани через його значення в літературі.

Данте подорожує в Пекло і Чистилище, щоб дізнатися про покарання, яке відбувають грішники. Для різних злочинів є різні покарання. Ті, кого звинувачують у похоті, вічно гнані вітром, не дивлячись на втому, тому що при житті вітер хтивості гнав їх.

Ті, кого Данте вважає єретиками, винні в тому, що розкололи церкву на кілька гілок, серед них також пророк Мухаммед. Їх засуджують до розколу від шиї до паху, а покарання здійснює диявол з мечем. В такому розпореним стані вони гуляють по колу.

В "Комедії" також є описи Рая, які теж незабутні. Данте використовує концепцію раю Птолемея про те, що Небеса складаються з 9 концентричних сфер, кожна з яких наближає автора і Беатріче, його кохану і гіда, до Бога на самому верху.

Після зустрічі з різними відомими особистостями з Біблії Данте опиняється віч-на-віч з Господом Богом, зображуваний у вигляді трьох прекрасних кіл світла, що зливаються в один, з якого виходить Ісус, втілення Бога на Землі.

Данте також є автором інших більш дрібних поем і есе. Один з творів - "Про народне красномовство" оповідає про важливість італійської мови як розмовної. Він також написав поему "Нове життя" з уривками в прозі, в якій захищає благородну любов. Жоден інший письменник не володів мовою так бездоганно, як Данте володів італійською.

10) Англійська: Вільям Шекспір

Інші великі автори, які писали на цій же мові: Джон Мілтон, Семюел Беккет, Джеффрі Чосер, Вірджинія Вульф, Чарльз Діккенс

Вольтер називав Шекспіра "Цей п'яний дурень", А його твори "Ця величезна гнойова купа". Проте, вплив Шекспіра на літературу незаперечно і не тільки англійську, але і літературу здебільшого інших мов світу. На сьогоднішній день Шекспір \u200b\u200bє великою кількістю перекладів письменників, його повне зібрання творів переведено на 70 мов, а різні п'єси і вірші - на більш ніж 200.

Близько 60 відсотків всіх крилатих виразів, цитат і ідіом англійської мови йдуть з Біблії короля Якова (Англійського перекладу Біблії), 30 відсотків - з Шекспіра.

За правилами шекспірівського часу трагедії в кінці вимагали смерті, принаймні одного головного персонажа, але в ідеальній трагедії вмирають все: "Гамлет" (1599-1602), "Король Лір" (1660), "Отелло" (1603), "Ромео та Джульєтта" (1597).

На противагу трагедії існує комедія, в якій обов'язково хтось одружується в кінці, а в ідеальній комедії одружуються і виходять заміж все герої: "Сон в літню ніч" (1596), "Багато галасу з нічого" (1599), "Дванадцята ніч" (1601), "Віндзорські насмішниці" (1602).

Шекспір \u200b\u200bмайстерно вмів загострювати напруженість між героями в чудовому поєднанні з сюжетом. Він умів, як ніхто інший, органічно описувати людську натуру. Справжньою геніальністю Шекспіра можна назвати скептицизм, який пронизує всі його роботи, сонети, п'єси і поеми. Він, як і належить, вихваляє найвищі моральні принципи людства, проте ці принципи завжди виражені в умовах ідеального світу.

(Оцінок: 52 , Середнє: 4,00 з 5)

У Росії література має свій напрямок, що відрізняється від будь-якого іншого. Російська душа загадкова і незрозуміла. Жанр відображає в собі і Європу, і Азію, тому кращі класичні російські твори незвичайні, вражають душевністю і життєвістю.

головне дійова особа - душа. Для людини не важливо становище в суспільстві, кількість грошей, йому важливо знайти себе і своє місце в цьому житті, знайти істину і душевну рівновагу.

Книги російської літератури об'єднані рисами письменника, що володіє даром великого Слова, повністю присвятив себе цьому мистецтву літератури. Кращі класики бачили життя не плоско, а багатогранно. Вони писали про життя невипадкових доль, а виражають буття в його найбільш унікальних проявах.

Російські класики настільки різні, з різними долями, але об'єднує їх те, що література визнана школою життя, способом вивчення і розвитку Росії.

Російська класична література створювалася кращими письменниками з різних куточків Росії. Дуже важливо те, де народився автор, адже цього залежить його становлення як особистості, його розвиток, а також це впливає на письменницьку майстерність. Пушкін, Лермонтов, Достоєвський народилися в Москві, Чернишевкій в Саратові, Щедрін в Твері. Полтавщина на Україні - батьківщина Гоголя, Подільська губернія - Некрасова, Таганрог - Чехова.

Три великих класика, Толстой, Тургенєв і Достоєвський, були абсолютно несхожими один на одного людьми, мали різні долі, складні характери і великі дарування. Вони зробили величезний внесок у розвиток літератури, написавши свої кращі твори, які до сих пір розбурхують серця і душі читачів. Ці книги повинен прочитати кожен.

Ще одна важлива відмінність книг російської класики - висміювання недоліків людини і його способу життя. Сатира та гумор - головні риси творів. Проте багатьом критикам говорили про те, що це все наклеп. І лише справжні цінителі бачили, наскільки персонажі одночасно і комічні, і трагічні. Такі книги завжди чіпляють за душу.

У нас ви можете знайти кращі твори класичної літератури. Ви можете завантажити безкоштовно книги російської класики або читати онлайн, що дуже зручно.

Представляємо вашій увазі 100 найкращих книг російської класики. В повний список книг увійшли найкращі і запам'ятовуються твори російських письменників. Дана література відома кожному і визнана критиками з усього світу.

Звичайно, наш список книг топ 100 - всього лише невелика частина, яка зібрала в себе кращі роботи великих класиків. Його можна продовжувати дуже довго.

Сто книг, які повинен прочитати кожен, щоб зрозуміти не тільки те, як раніше жили, які були цінності, традиції, пріоритети в житті, до чого прагнули, а дізнатися в цілому, як влаштований наш світ, наскільки світлою і чистою може бути душа і як вона цінна для людини, для становлення його особистості.

У список топ 100 увійшли найкращі та найвідоміші роботи російських класиків. Сюжет багатьох з них відомий ще зі шкільної лави. Однак, деякі книги важко зрозуміти в юному віці, для цього потрібна мудрість, яка купується з роками.

Звичайно, список далеко не повний, його можна продовжувати нескінченно. Читати таку літературу - одне задоволення. Вона не просто чогось вчить, вона кардинально змінює життя, допомагає усвідомити прості речі, які ми часом навіть не помічаємо.

Сподіваємося, наш список книг класики російської літератури припав вам до душі. Можливо, ви вже щось читали з нього, а щось ні. Чудовий привід скласти свій особистий список книг, свій топ, які ви б хотіли прочитати.

Бачить тепер все ясно поточне покоління, дивується оману, сміється над невіглаством своїх предків, не дарма, що небесним вогнем покреслена ця літопис, що кричить в ній кожна буква, що звідусіль спрямований пронизливий перст на нього ж, на нього, на поточне покоління; але сміється поточне покоління і самовпевнено, гордо починає ряд нових помилок, над якими також потім посміються нащадки. "Мертві душі"

Нестор Васильович Кукольник (1809 - 1868)
До чого? Неначе натхнення
Полюбить заданий предмет!
Неначе справжній поет
Продасть своє воображенье!
Я раб, поденник, я торгаш!
Я повинен, грішник, вам за злато,
За сребреник незначний ваш
Платити божественною платою!
"Імпровізація I"

Література - мова, що виражає все, що країна думає, чого бажає, що вона знає і чого хоче і повинна знати.

В серцях простих почуття краси і величі природи сильніше, живіше у сто крат, ніж в нас, захоплених оповідача на словах і на папері."Герой нашого часу"

І всюди звук, і всюди світло,
І всім світам один початок,
І нічого в природі немає,
Що б коханням не дихало.

У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долю моєї батьківщини, - ти один мені підтримка і опора, про великий, могутній, правдивий і вільний російську мову! Не будь тебе - як не впасти у відчай побачивши всього, що відбувається вдома? Але не можна вірити, щоб така мова не була дана великому народу!
Вірші в прозі, "Російська мова"

Так, завершити безпутний свою втечу,
З голих полів летить колючий сніг,
Гнаний ранньої, буйно хуртовиною,
І, на лісовій зупинившись глушині,
Збирається в срібній тиші
Глибокої та холодною постіллю.

Послухай: соромно!
Час вставати! Ти знаєш сам,
Який час настав;
У кому почуття боргу не охололо,
Хто серцем непідкупно прям,
В кому дарованье, сила, влучність,
Тому тепер має спати ...
"Поет і громадянин"

Невже і тут не дадуть і не дозволять російському організму розвинутися національно, своєю органічною силою, а неодмінно безособово, лакейски наслідуючи Європі? Та куди ж дівати тоді російська-то організм? Чи розуміють ці панове, що таке організм? Відрив, «отщепенство» від своєї країни призводить до ненависті, ці люди ненавидять Росію, так би мовити, натурально, фізично: за клімат, за поля, за ліси, за порядки, за звільнення мужика, за російську історію, одним словом, за все, за все ненавидять.

Весна! виставляється перша рама -
І в кімнату шум увірвався,
І благовіст ближнього храму,
І говір народу, і стукіт колеса ...

Ну, чого ви боїтеся, скажіть на милість! Кожна тепер травичка, кожна квітка радіє, а ми ховаємося, боїмося, точно напасти який! Гроза вб'є! Чи не гроза це, а благодать! Так, благодать! У вас все гроза! Північне сяйво загориться, милуватися б треба так дивуватися премудрості: «з опівнічних країн встає зоря»! А ви жахає так придумуєте: до війни це або до мору. Комета чи йде - не відвів би очей! Краса! Зірки-то вже придивилися, все одні й ті ж, а це обновка; ну, дивився б так милувався! А ви боїтеся і поглянути-то на небо, тремтіння вас бере! З усього-то ви собі лякав наробили. Ех, народ! "Гроза"

Немає більш просветляющего, що очищає душу почуття, як то, яке відчуває людина при знайомстві з великим художнім твором.

Ми знаємо, що з зарядженими рушницями треба поводитися обережно. А не хочемо знати того, що так само треба звертатися і зі словом. Слово може і вбити, і зробити зло гірше смерті.

Відома витівка американського журналіста, який, для підняття підписки на свій журнал, став друкувати в інших виданнях самі різкі, нахабні на себе нападки від вигаданих осіб: одні друковано виставляли його шахраєм і клятвопорушником, інші злодієм і вбивцею, треті розпусником в колосальних розмірах. Він не скупився платити за такі дружні реклами, поки все не задумалися - так видно ж цікавий це і незвичайна людина, коли про нього все так кричать! - і стали розкуповувати його власну газету.
"Життя через сто років"

Микола Семенович Лєсков (1831 - 1895)
Я ... думаю, що я знаю російської людини в саму його глиб, і не ставлю собі цього ні в яку заслугу. Я не вивчав народу з розмов з петербурзькими візниками, а я виріс в народі, на гостомельськом вигоні, з казанка в руці, я спав з ним на росяній траві нічного, під теплим овечого кожуха, та на замашной Панинского штовханині за колами запорошених замашок ...

Між цими двома зіткнулися титанами - наукою і теологією - знаходиться очманіла публіка, швидко втрачає віру в безсмертя людини і в якесь божество, швидко спускається до рівня чисто тваринного існування. Така картина години, освітленого сяючим сонцем християнської і наукової ери!
"Разоблаченная Ізіда"

Сідайте, я вам радий. Відкиньте всякий страх
І можете тримати себе вільно,
Я дозволяю вам. Ви знаєте, днями
Я королем був обраний всенародно,
Але це все одно. Бентежать думку мою
Всі ці почесті, вітання, поклони ...
"Божевільний"

Гліб Іванович Успенський (1843 - 1902)
- Так що ж тобі за кордоном-то треба? - запитав я його в той час, коли в його номері, за допомогою прислуги, йшла укладання та упаковка його речей для відправки на Варшавський вокзал.
- Так просто ... очувствоваться! - сказав він розгублено і з якимось тупим виразом обличчя.
"Листи з дороги"

Хіба в тому річ, щоб пройти в житті так, щоб нікого не зачепити? Чи не в цьому щастя. Зачепити, зламати, ламати, щоб життя вирувало. Я не боюся ніяких звинувачень, але у стократ більше смерті боюся безбарвності.

Вірш - це та ж музика, тільки з'єднана зі словом, і для нього потрібен теж природний слух, нюх гармонії і ритму.

Дивне почуття переживаєш, коли легким натисканням руки змушуєш таку масу підніматися і опускатися по своєму бажанню. Коли така маса підкоряється тобі, відчуваєш могутність людини ...
"Зустріч"

Василь Васильович Розанов (1856 - 1919)
Почуття Батьківщини - має бути строго, стримано в словах, що не речисто, не балакучі, не "розмахуючи руками» і не вибігаючи вперед (щоб здатися). Почуття Батьківщини має бути великим гарячим мовчанням.
"Відокремлене"

І в чому таємниця краси, в чому таємниця і чарівність мистецтва: в свідомої чи, натхненною перемозі над борошном або в несвідомої тузі людського духу, який не бачить виходу з кола вульгарності, убозтва або недомислу і трагічно засуджений здаватися самовдоволеним або безнадійно фальшивим.
"Сентиментальна спогад"

З самого народження я живу в Москві, але їй-богу не знаю, звідки пішла Москва, навіщо вона, до чого, чому, що їй потрібно. У думі, на засіданнях, я разом з іншими тлумачу про міське господарство, але я не знаю, скільки верст в Москві, скільки в ній народу, скільки народиться і вмирає, скільки ми отримуємо і витрачаємо, на скільки і з ким торгуємо ... Яке місто багатшими: Москва чи Лондон? Якщо Лондон багатшими, то чому? А блазень його знає! І коли в думі піднімають будь-яке питання, я здригаюся і перший починаю кричати: «Передати в комісію! До комісії! »

Все нове на старий лад:
У сучасного поета
У метафоричний наряд
Мова віршована одягнена.

Але мені інші - не приклад,
І мій статут - простий і строгий.
Мій вірш - хлопчисько-піонер,
Легко одягнений, Голоногий.
1926

Під впливом Достоєвського, а також іноземної літератури, Бодлера і Едгара По, почалося моє захоплення не декадентством, а символізмом (я і тоді вже розумів їх відмінність). Збірка віршів, виданий на самому початку 90-х років, я назвав «Символи». Здається, я раніше за всіх в російській літературі вжив це слово.

В'ячеслав Іванович Іванов (1866 - 1949)
Біг мінливих явищ,
Повз майорить, здійсни:
Злий в одне захід звершень
З першим блиском ніжних зорь.
Від низовий життя до витоків
В мить єдиний оглянувши:
У лик єдиний розумним оком
Двійників своїх Ощад.
Незмінний і чудовий
Благодатної Музи дар:
У дусі форма струнких пісень,
У серці пісень життя і жар.
"Думки про поезію"

У мене багато новин. І все хороші. Мені щастить". Мені пишеться. Мені жити, жити, вічно жити хочеться. Якби Ви знали, скільки я написав віршів нових! Більше ста. Це було божевілля, казка, нове. видаю нову книгу, Зовсім не схожу на колишні. Вона здивує багатьох. Я змінив своє розуміння світу. Як не смішно прозвучить моя фраза, я скажу: я зрозумів світ. На багато років, можливо, назавжди.
К. Бальмонт - Л. Вількіна

Людина - ось правда! Все - в людині, все для людини! Існує тільки людина, все ж інше - справа його рук і його мозку! Людина! Це чудово! Це звучить ... гордо!

"На дні"

Мені шкода створювати щось марне і нікому не потрібне зараз. Збори, книга віршів в даний час - сама марна, непотрібна річ ... Я не хочу цим сказати, що вірші не потрібні. Навпаки, я стверджую, що вірші, потрібні, навіть необхідні, природні і вічні. Були часи, коли всім здавалися потрібними цілі книги віршів, коли вони читалися суцільно, всіма розумілися і приймалися. Час це - минуле, не наше. Сучасному читачеві не потрібен збірка віршів!

Мова - це історія народу. Мова - це шлях цивілізації і культури. Тому-то вивчення і збереження російської мови є не простою справою знічев'я, але нагальною потребою.

Якими націоналістами, патріотами стають ці інтернаціоналісти, коли це їм треба! І з яким зарозумілістю глумляться вони над "переляканими інтелігентами", - точно рішуче немає ніяких причин лякатися, - або над "переляканими обивателями", точно у них є якісь великі переваги перед "обивателями". Та й хто, власне, ці обивателі, "благополучні міщани"? І про кого і про що дбають, взагалі, революціонери, якщо вони так зневажають середнього людини і його благополуччя?
"Generation П"

У боротьбі за свій ідеал, який складається в "свободу, рівність і братерство", громадяни повинні користуватися такими засобами, що не суперечать цьому ідеалу.
"Губернатор"

«Нехай ваша душа буде цільна або розколота, нехай міропостіженіе буде містичним, реалістичним, скептичним, або навіть ідеалістичним (якщо ви до того нещасні), нехай прийоми творчості будуть імпресіоністичними, реалістичними, натуралістичними, зміст - ліричним або фабулістіческім, нехай буде настрій, враження - що хочете, але, благаю, будьте логічні - та проститься мені цей крик серця! - логічні в задумі, в будівництві твори, в синтаксисі ».
Мистецтво народжується в бездомів'я. Я писав листи і повісті, адресовані до далекого невідомого друга, але коли один прийшов - мистецтво поступилося життя. Я кажу, звичайно, не про домашній затишок, а про життя, яка означає більше мистецтва.
"Ми з тобою. Щоденник любові"

Художник не може більшого, як відкрити іншим свою душу. Не можна пред'являти йому заздалегідь складені правила. Він - ще невідомий світ, де все нове. Треба забути, що полонило у інших, тут інше. Інакше будеш слухати і не почуєш, будеш дивитися, не розуміючи.
З трактату Валерія Брюсова "Про мистецтві"

Олексій Михайлович Ремізов (1877 - 1957)
Ну і нехай відпочине, ізмаялісь - змучили її, істревожілі. А вдосвіта підніметься крамариха, візьметься добро своє складати, вистачить одеялішка, піде, витягне з-під старої підстилку цю м'яку: розбудить стару, підніме на ноги: ні світ ні зоря, постарайся вставати. Нічого не поробиш. А поки - бабуся, Костромська наша, мати наша, Росія! "

"Завихрена Русь"

Мистецтво ніколи не звертається до натовпу, до маси, воно говорить окремій людині, в глибоких і прихованих тайниках його душі.

Михайло Андрійович Осоргин (Ільїн) (1878 - 1942)
Як дивно / ... / Скільки є веселих і бадьорих книг, скільки блискучих і дотепних філософських істин, - але немає нічого втішного Еклезіаста.

Бабкін смів, - прочитав Сенеку
І, насвистуючи туш,
Зніс його в бібліотеку,
На полях зазначивши: «Нісенітниця!»
Бабкін, друг, - суворий критик,
Ти подумав чи хоч раз,
Що безногий паралітик
Легкої сарни не указ? ..
"Читач"

Слово критика про поета має бути об'єктивно-конкретним і творчим; критик, залишаючись вченим, - поет.

"Поезія слова"

Тільки про великого варто думати, тільки великі завдання повинен ставити собі письменник; ставити сміливо, не бентежачись своїми особистими малими силами.

Борис Костянтинович Зайцев (1881 - 1972)
«Мабуть, тут є і лісовики, і водяні, - думав я, дивлячись перед собою, - а може бути, тут живе і ще якийсь дух ... Могутній, північний дух, який насолоджується цією дикістю; може, і справжні північні фавни і здорові, біляві жінки бродять в цих лісах, жеруть морошку і брусницю, регочуть і ганяються один за одним ».
"Північ"

Потрібно вміти закривати нудну книгу ... йти з поганого фільму ... і розлучатися з людьми, які не дорожать тобою!

З скромності я остерігаючись вказати на той факт, що в день мого народження дзвонили в дзвони і було загальне народне радість. Злі язики пов'язували це радість з якимось великим святом, яке співпало з днем \u200b\u200bмоєї появи на світло, але я до сих пір не розумію, до чого тут ще якесь свято?

То був час, коли любов, почуття добрі і здорові вважалися вульгарністю і пережитком; ніхто не любив, але все жадали і, як отруєні, припадали до всього гострого, роздирали внутрішні.
"Ходіння по муках"

Корній Іванович Чуковський (Микола Васильович Корнейчуков) (1882 - 1969)
- Ну що поганого, - кажу я собі, - хоча б в коротенькому слові поки? Адже точно така ж форма прощання з друзями є і в інших мовах, і там вона нікого не шокує. Великий поет Волт Вітмен незадовго до смерті попрощався з читачами зворушливим віршем "So long!", Що і означає по-англійськи - "Поки!". Французьке a bientot має те ж саме значення. Грубості тут немає ніякої. Навпаки, ця форма виконана якнайлюб'язніше чемності, бо тут спресувався такий (приблизно) сенс: будь благополучний і щасливий, поки ми не побачимо знову.
"Живий як життя"

Швейцарія? Це гірське пасовище туристів. Я сама об'їздила весь світ, але ненавиджу цих жуйних двоногих з Бедекером замість хвоста. Вони зжовані очима все краси природи.
"Острів загиблих кораблів"

Все, що писав і напишу, я вважаю лише уявним сміттям і ні в що почитаю мої письменницькі заслуги. І дивуюся, і дивуюся, чому з вигляду розумні люди знаходять в моїх віршах якесь значення і цінність. Тисячі віршів, моїх чи або тих поетів, яких я знаю в Росії, не варті одного распевца моєї світлої матері.

Я боюся, що у російської літератури одне тільки майбутнє: її минуле.
Стаття «Я боюся»

Ми довго шукали таку, подібну сочевиці, завдання, щоб спрямовані нею спільної точки з'єднані промені праці художників і праці мислителів зустрілися б у загальній роботі і змогли б запалити звернути в багаття навіть холодне речовина льоду. Тепер таке завдання - сочевиця, спрямовуюча разом вашу бурхливу відвагу і холодний розум мислителів, - знайдена. Ця мета - створити загальний письмова мова ...
"Художники світу"

Поезію він обожнював, в судженнях намагався бути неупередженим. Він був на диво молодий душею, а може бути і розумом. Він завжди мені здавався дитиною. Було щось дитяче в його під машинку стриженої голові, в його поставі, швидше за гімназійної, ніж військової. Зображати дорослого йому подобалося, як усім дітям. Він любив грати в «метра», в літературне начальство своїх «Гумільов», тобто маленьких поетів і поетес, його оточували. Поетична дітвора його дуже любила.
Ходасевич, "Некрополь"

Я, я, я. Що за дика слово!
Невже той - це я?
Хіба мама любила такого,
Жовто-сірого, напівсивий
І всезнаючого, як змія?
Ти втратив свою Росію.
Протиставити чи стихію
Добра стихії похмурої зла?
Ні? Так Мовчи: повела
Тебе доля не без причини
В краю неласкавій чужини.
Що толку охати і тужити -
Росію треба заслужити!
"Що потрібно знати"

Я не переставала писати вірші. Для мене в них - зв'язок моя з часом, з новим життям мого народу. Коли я писала їх, я жила тими ритмами, які звучали в героїчній історії моєї країни. Я щаслива, що жила в ці роки і бачила події, яким не було рівних.

Всі люди, послані нам це наше відображення. І послані вони для того, щоб ми, дивлячись на цих людей, виправляли свої помилки, і коли ми їх виправляємо, ці люди або теж змінюються, або йдуть з нашого життя.

На широкому полі словесності російської в СРСР я був один-єдиний літературний вовк. Мені радили пофарбувати шкуру. Безглуздий рада. Фарбований чи вовк, стрижений вовк, він все одно не схожий на пуделя. Зі мною і надійшли як з вовком. І кілька років гнали мене за правилами літературної садки в обгородженому дворі. Злоби я не маю, але я дуже втомився ...
З листа М. А. Булгакова І. В. Сталіну, 30 травня 1931 року.

Коли я помру нащадки запитають моїх сучасників: "Чи розуміли ви вірші Мандельштама?" - "Ні, ми не розуміли його віршів". "Годували ви Мандельштама, давали йому притулок?" - "Так, ми годували Мандельштама, ми давали йому притулок". - "Тоді ви прощені".

Ілля Григорович Еренбург (Еліягу Гершевіч) (1891 - 1967)
Може бути, піти до Будинку друку - там по одному бутерброду з кетової ікрою і диспут - «про пролетарське хоровому чтенье», або в Політехнічний музей - там бутербродів немає, зате двадцять шість молодих поетів читають свої вірші про «паровозної служби Божої». Ні, буду сидіти на сходах, тремтіти від холоду і мріяти про те, що все це не марно, що, сидячи тут на сходинці, я готую далекий схід сонця Відродження. Мріяв я і просто і в віршах, причому виходили нудні ямби.
"Надзвичайні пригоди Хуліо Хуренито і його учнів"