Біографія Ван Гога коротко найголовніше. Вінсент Ван Гог: біографія, цікаві факти, відео

Вінсент Ван Гог - один із найбільших художників світу, чия творчість має великий вплив на розвиток сучасних напрямків у живописі і дає поштовх для розвитку імпресіонізму. На сьогоднішній день такі країни як Нідерланди, Франція та Англія пишаються тим, що такий великий творець колись проживав і творив на їх території, а цінність його картин, що знаходяться в різних куточках землі, не обчислюється жодною грошовою одиницею, як і вартість irobot. Однак, як би це не сумно звучало, за життя Вінсента Ван Гога його картини не становили для суспільства того часу жодної цінності, і помирав цей геній у стані божевілля та повної самотності.

На творчість Ван Гога впливало безліч факторів, так, безперечно на нього вплинуло його дитинство, склад характеру, час у якому він народився. Проте, незважаючи на те, що за своє коротке життя творець пережив безліч хвороб, депресій, злиднів, самотність, він ніколи не боявся і не переставав експериментувати. А експериментував він із усім, із чим тільки було можливо. Так за свій недовгий творчий шлях Ван Гог ставив експерименти зі світлом і тінню, з колірними рішеннями, формою, моделями і різними художніми прийомами. Змінювалося його творчість і в міру того, як змінювалося його світогляд.

Так, народившись наприкінці ХІХ століття в малозабезпеченій нідерландській сім'ї робітничого класу, Ван Гог звик спостерігати за життям простих людей і співпереживати йому. Тоді біднякам ледь вистачало грошей на їжу, і тому неможливо було собі уявити, що через кілька століть люди зможуть, розташувавшись вдома в кріслі придбати собі техніку, задавши в пошуковому рядку браузера: «irobot roomba 790 купити».

Тяжкі часи та вразливість молодого Ван Гога послужили основним поштовхом для розвитку його творчості, в якому головними героями були люди робітничого класу. У картинах на той час творець передавав весь тягар становища бідних людей. Виконуючи полотна в темних кольорах, художник чітко і точно передавали атмосферу того часу, що давила і гнітюча.

Проте, перебравшись у сонячну Францію, художник починає писати наповнений життям краєвиди та натюрморти. Картини того періоду творчості Ван Гога немов струменіли світлом завдяки використанню блакитних, золотисто-жовтих, червоних кольорів, а також написанню їх за допомогою техніки дрібних мазків.

Кінець нетривалої, але такою насиченою художньою діяльністю життя Вінсента Ван Гога вважається світанком його творчості. Саме в останні роки життя творець визначається зі своїм стилем та технікою написання картин.

Народився майбутній художник у маленькому голландському селі під назвою Грот-Зюндерт. Ця радісна подія в сім'ї протестантського священика Теодора Ван Гога та його дружини Анни Корнеліус Ван Гог сталася 30 березня 1853 року. У сім'ї пастора було лише шестеро дітей. Вінсент – найстарший. Рідні вважали його важкою і дивною дитиною, тоді як сусіди відзначали в ній скромність, співчуття та дружелюбність у стосунках з людьми. Згодом він не раз говорив про те, що дитинство його було холодне і похмуре.

У віці семи років Ван Гога визначили до місцевої школи. Через рік він повернувся додому. Здобувши початкову домашню освіту, в 1864 році він відправився в Зевенберген до приватної школи-інтернату. Провчився він там недовго - всього два роки, і перейшов до іншого пансіону - у Тілбурзі. У нього відзначали здібності до вивчення мов та малювання. Примітно, що у 1868 році він несподівано покинув навчання та поїхав назад до села. На цьому закінчилося його освіту.

Юність

Здавна так повелося, що чоловіки в сім'ї Ван Гогов займалися лише двома видами діяльності: торгівля художніми полотнами та церковно-парафіяльна діяльність. Юний Вінсент було спробувати себе у тому й іншому. Він досяг певних успіхів і як пастора, і в ролі торговця картинами, але пристрасть до малювання взяла своє.

У 15 років сім'я Вінсента допомогла йому влаштуватися в гаазьку філію художньої компанії «Гупіль та Ко». Його кар'єрне зростання не забарилося: за старанність і успіхи в роботі його перевели до британського відділення. У Лондоні він із простого сільського хлопця, любителя живопису перетворився на успішного комерсанта, професіонала, який знається на гравюрах англійських майстрів. У ньому з'явився московський лиск. Не за горами і переїзд до Парижа, і робота в центральному відділенні компанії «Гупіль». Незабаром його звільнили.

Релігія

У пошуках свого призначення він вирушив до Амстердама і посилено готувався до вступу на теологічний факультет. Але незабаром він усвідомив, що тут не місце, покинув навчання і вступив до місіонерської школи. Після її закінчення в 1879 йому запропонували проповідувати Закон Божий в одному з міст на півдні Бельгії. Він погодився. У цей час він багато малює, переважно портрети простих людей.

Творчість

Після розчарувань, що спіткали Ван Гога в Бельгії, він знову впав у депресію. На допомогу прийшов брат Тео. Він надав йому моральну підтримку і допоміг вступити до Академії образотворчих мистецтв. Там він провчився недовго та повернувся до батьків, де продовжив самостійне вивчення різних технік. У цей період він пережив і кілька невдалих романів.

Найпліднішим часом у творчості Ван Гога вважається паризький період (1886-1888). Він познайомився з яскравими представниками імпресіонізму та постімпресіонізму: Клодом Моне, Камілем Пісарро, Ренуаром, Полем Гогеном. Він постійно шукав свій стиль і водночас вивчав різні техніки сучасного живопису. Непомітно посвітлішала і його палітра. Від світлого до справжнього буяння фарб, характерних для його полотен останніх років, залишилося зовсім небагато.

Інші варіанти біографії

• Після повернення до психіатричної клініки Вінсент, як завжди, вранці вирушив малювати з натури. Але повернувся він не з начерками, а з кулею, випущеною ним самим із пістолета. Залишається незрозумілим, як серйозна рана дозволила йому самостійно дійти до притулку та прожити ще два дні. Помер він 29 липня 1890 року.
• У короткій біографії Вінсента Ван Гога неможливо не згадати одного імені – Тео Ван Гога, молодшого брата, який усе життя допомагав та підтримував старшого. Він міг пробачити останню сварку і подальше самогубство знаменитого художника. Він помер рівно через рік після смерті Ван Гога від нервового виснаження.
• Ван Гог відрізав собі вухо після бурхливої ​​сварки з Гогеном. Останній думав, що збираються напасти на нього, і в страху втік.

Вінсент Віллем Ван Гог (нідерл. Vincent Willem van Gogh; 30 березня 1853, Грот-Зюндерт, біля Бреди, Нідерланди - 29 липня 1890, Овер-сюр-Уаз, Франція) - нідерландський художник-постімпресіоніст.

Біографія Вінсента Ван Гога

Вінсент Ван Гогнародився у голландському місті Гроот-Зундерті 30 березня 1853 року. Ван гог був першою дитиною в сім'ї (крім брата, що народився мертвим). Батька звали Теодор Ванг Гог, мати - Карнелія. Сім'я була в них велика: 2 сини та 3 дочки. У роду Ван Гога всі чоловіки, однак мали справу з картинами, або служили церкви. Вже до 1869 року, навіть закінчивши школу, він почав працювати у фірмі, яка продавала картини. Правду кажучи, у Ван Гога не виходило добре продавати картини, зате він мав безмежну любов до живопису, а також йому гарного давалися мови. У 1873 році, у 20-річному віці, він потрапив до Лондона, де провів 2 роки, які змінили все його життя.

У Лондоні Ван Гог жив приспівуючи. Він мав дуже хорошу платню, якої вистачало на відвідування різних картинних галерей і музеїв. Він навіть купив собі циліндр, без якого просто не можна було обійтись у Лондоні. Все йшло до того, що Ван Гог міг би стати успішним торговцем, але ... як це часто буває, на шляху його кар'єри стало кохання, так, саме кохання. Ван Гог до нестями закохався в доньку своєї квартирної господині, але дізнавшись, що вона вже заручена, дуже замкнувся в собі, став байдуже ставитися до своєї роботи. Коли він повернувся до Парижа, його звільнили.

В 1877 Ван Гог став знову жити в Голландії, і все більше знаходив розраду в релігії. Після переїзду до Амстердама він почав навчатися на священика, але незабаром покинув навчання, оскільки обстановка на факультеті його не влаштовувала.

У 1886 році на початку березня Ван Гог переїжджає до Парижа до свого брата Тео, і живе у нього на квартирі. Там він бере уроки живопису у Фернана Кормона і знайомитися з такими особами як Піссаро, Гоген і багатьма іншими художниками. Дуже швидко він забуває всю темряву голландського життя, і швидко завойовує повагу як художник. Малює чітко, яскраво у стилі імпресіонізму та постімпресіонізму.

Вінсент Ванг Гог, провівши 3 місяці у євангелістській школі, що була у Брюсселі, став проповідником. Він роздавав гроші і одяг, нужденним біднякам, хоча сам був досить забезпеченим. Це викликало підозру у начальства церкви і його діяльність була заборонена. Він не сумував, і знаходив втіху в малюванні.

До 27-ми років, Ванг Гог зрозумів у чому його покликання в цьому житті, і вирішив що повинен будь-що стати художником. Хоч Ван Гог і брав уроки малювання, але його можна з упевненістю вважати самоукою, тому що він сам студіював багато книг, самовчителів, змальовував картини відомих художників. Спочатку він думав стати ілюстратором, але потім, коли брав уроки у свого родича-художника Антона Моуве, написав свої перші роботи маслом.

Начебто життя почало налагоджуватися, але знову Ван Гога почали переслідувати невдачі, причому любовні.

Його кузина Кея Вос стала вдовою. Вона йому дуже подобалася, але він отримав відмову, яку довго переживав. До того ж через Кей він посварився дуже серйозно зі своїм батьком. Ця сварка була причиною переїзду Вінсента до Гааги. Саме там він знайомиться із Клазіною Марією Хоорник, яка була дівчиною легкої поведінки. З нею Ван Гог прожив майже рік, причому неодноразово йому доводилося лікуватись від венерологічних захворювань. Він хотів врятувати цю бідну жінку, і навіть думав одружитися з нею. Але тут уже втрутилася його сім'я, і ​​думки про шлюб були просто розвіяні.

Повернувшись на батьківщину до батьків, які на той час вже переїхали в Ньонен, його майстерність почала вдосконалюватися.

Він провів на батьківщині два роки. У 1885 році Вінсент оселився в Антверпені, де відвідував заняття в Академії мистецтв. Потім, в 1886 році, Ван Гог знову повертається до Парижа, до свого брата Тео, який протягом усього життя допомагав йому як морально так і фінансово. Франція стала другим будинком Ван Гога. Саме в ній він і прожив все своє життя. Він не почував себе тут чужим. Ван Гог багато пив і мав дуже вибуховий характер. Його можна було назвати людиною, з якою важко мати справу.

У 1888 році він перебрався в Арль. Місцеві жителі були не раді бачити його у своєму містечку, яке знаходилося на півдні Франції. Вони вважали його ненормальним лунатиком. Незважаючи на це, Вінсент знайшов тут друзів, і почував себе цілком добре. Згодом йому спало на думку створити тут поселення для художників, чим він і поділився зі своїм другом Гогеном. Все йшло добре, але між художниками стався сварка. Ван Гог кинувся на Гогена, що вже став ворогом, з бритвою. Гоген ледве забрав ноги, дивом залишившись живими. Від злості невдачі Ван Гог відрізав собі частину лівого вуха. Провівши 2 тижні у психіатричній клініці він знову повернувся туди у 1889 році, оскільки його стали мучити галюцинації.

У травні 1890 року він остаточно залишив притулок для душевно хворих і вирушив до Парижа до свого брата Тео та його дружини, яка народила хлопчика, якого назвали Вінсентом на честь його дядька. Життя почало налагоджуватися, і Ван Гог був навіть щасливий, але його хвороба повернулася знову. 27 липня 1890 Вінсент Ван Гог сам вистрілив собі в груди з пістолета. Він помер на руках свого брата Тео, котрий дуже його любив. Через півроку помер і Тео. Брати поховані на кладовищі Овера поряд.

Творчість Ван Гога

Вінсент Ван Гог (1853 - 1890) вважається великим голландським художником, який дуже сильно вплинув на імпресіонізм у мистецтві. Його твори, створені в десятирічний період, вражають своїм кольором, недбалістю і шорсткістю мазка, образами змученого стражданнями душевнохворого, який наклав на себе руки.

Ван Гог став одним із найбільших художників-постімпресіоністів.

Його вважатимуться самоучкой, т.к. навчався живопису, копіюючи картини старих майстрів. У період життя в Нідерландах Ван Г. писав картини про природу, працю і побут селян і робітників, який він спостерігав навколо («Едоки картоплі»).

У 1886 р. він переїхав до Парижа, вступив до студії Ф. Кормона, де познайомився з А. Тулуз-Лотреком та Е. Бернаром. Під враженням живопису імпресіоністів та японської гравюри змінилася манера художника: з'явилися інтенсивна колірна гама та характерний для пізнього Ван Г. широкий енергійний мазок («Бульвар Кліші», «Портрет папаші Тангі»).

У1888 р. він переїхав на південь Франції, до містечка Арль. Це був плідний період творчості художника. За своє життя Ван Г. створив понад 800 картин і 700 малюнків у різних жанрах, проте найяскравіше його талант проявився у пейзажі: саме в ньому знаходив вихід його холеричний вибуховий темперамент. У рухливій, нервовій мальовничій фактурі його картин відбилося душевне стан художника: він страждав на психічну хворобу, яка у результаті призвела його до самогубства.

Особливості творчості

«Багато залишається незрозумілим і спірним досі в патографії цієї важкої біонегативної особистості. Можна припустити сифілітичне провокування шизо-епілептичного психозу. Його гарячкова творчість цілком можна порівняти з підвищеною продуктивністю головного мозку перед початком сифілітичного захворювання мозку, як це було у Ніцше, Мопассана, Шумана. Ван Гог є гарним прикладом того, як посередній талант, завдяки психозу, перетворився на всесвітньо визнаного генія».

«Своєрідна біполярність, так яскраво виражена у житті та психозі цього чудового хворого, паралельно виявляється у його художній творчості. Фактично стиль його творів залишається весь час однаковим. Тільки дедалі частіше повторюються звивисті лінії, що надають картинам дух розбещеності, який досягає своєї кульмінаційної точки в його останньому творі, де яскраво підкреслено прагнення вгору і неминучість руйнування, падіння, знищення. Ці два рухи - рух підйому і рух падіння - утворюють структурний базис епілептичних маніфестацій подібно до того, як два полюси утворюють базис епілептоїдної конституції».

«Малював геніальні картини Ван-Гог у перервах між нападами. Про це особливий стан свідомості писав і Ф.М. Достоєвський, який страждав у свій час аналогічними нападами загадкового душевного розладу».

Яскраві фарби Ван Гога

Мріючи про братерство художників та колективну творчість, він зовсім забував про те, що сам був невиправним індивідуалістом, непримиренним до стриманості у питаннях життя та мистецтва. Але в цьому була його сила. Потрібно мати досить треноване око, щоб відрізнити картини Моне від полотен, наприклад Сіслея. Але лише одного разу побачивши "Червоні виноградники", вже ні з ким і ніколи робіт Ван Гога не сплутаєш. Кожна лінія та мазок – виразники його особистості.

Домінанта імпресіоністичної системи – колір. У мальовничій системі, манері Ван Гога все рівноправно і зім'ято в один яскравий ансамбль: ритм, колір, фактура, лінія, форма.

На перший погляд, у цьому є деяка натяжка. Хіба замикають нечуваним за інтенсивністю кольором "червоні виноградники", хіба не активний дзвінкий акорд синього кобальту в "Море в Сен-Марі", хіба не сліпуче чисті і звучні фарби "Пейзажу в Овері після дощу", поряд з якою, будь-яка імпресіоністична картина виглядає безнадійно бляклою?

Перебільшено яскравим ці фарби мають здатність звучати в будь-якій інтонації на всій протяжності емоційного діапазону - від болю, що обпалює, до найніжніших відтінків радості. Звучаючі фарби то сплітаються в м'яко і тонко згармоновану мелодію, то здиблюються в ріжучому слух дисонансі. Подібно до того, як у музиці існує мінорний і мажорний лад, так і фарби Вангоговської палітри поділені надвоє. Для Ван Гога холодне і тепле як життя і смерть. На чолі протиборчих таборів – жовте та синє, обидва кольори – глибоко символічні. Втім, у цього "символізму" така ж жива плоть, як і у Вангогівського ідеалу прекрасного.

У жовтій фарбі від ніжно лимонної до інтенсивно помаранчевої Ван Гог бачив якийсь світлий початок. Колір сонця і дозрілого хліба у його розумінні був кольором радості, сонячного тепла, людської доброти, доброзичливості, кохання та щастя — всього, що у його розумінні включалося у поняття “життя”. Протилежний за змістом синій, від блакитного до майже чорно-свинцевого — колір смутку, нескінченності, туги, розпачу, душевного борошна, фатальної неминучості та, зрештою, смерті. Пізні картини Ван Гога — арена зіткнення цих двох фарб. Вони — як боротьба добра і зла, денного світла та нічного сутінку, надії та розпачу. Емоційні та психологічні можливості колориту – предмет постійних роздумів Ван Гога: “Я сподіваюся зробити в цій галузі відкриття, наприклад, висловити почуття двох закоханих поєднанням двох додаткових кольорів, їх змішуванням та протиставленням, таємничою вібрацією родинних тонів. Або висловити думку, що зародилася в мозку, сяйвом світлого тону на темному тлі…”.

Говорячи про Ван Гогу, Тугендхольд зауважив: "... ноти його переживань - графічні ритми речей і биття серця у відповідь". Поняття спокою невідоме Вангогівському мистецтву. Його стихія – рух.

У очах Ван Гога воно — те саме життя, отже, здатність мислити, відчувати, співпереживати. Вдивіться у живопис “червоних виноградників”. Мазки, кинуті на полотно стрімкою рукою, біжать, мчать, стикаються, знову розбігаються. Схожі на риси, крапки, ляпки, коми, вони — стенограма Вангогівського бачення. З їх каскадів і вирів народжуються спрощені і виразні форми. Вони є лінія, що складається у рисунок. Їхній рельєф - то ледь намічений, то громоздився масивними згустками, - як переорана земля, утворює чудову, мальовничу фактуру. А з усього цього виникає величезний у масштабі образ: у розжареному спеку сонця, як грішники у вогні, звиваються виноградні лози, намагаючись відірватися від огрядної фіолетової землі, вирватися з рук виноградарів, і ось уже мирна суєта збору врожаю виглядає як сутичка людини з природою.

Отже, все-таки домінує колір? Але хіба ці фарби не є водночас і ритмом, і лінією, і формою, і фактурою? Саме в цьому найважливіша особливість мальовничої мови Ван Гога, якою він розмовляє з нами через свої картини.

Часто вважають, що Вангоговський живопис є якась некерована емоційна стихія, підхльоснута неприборканим осяянням. Цій помилці “допомагає” своєрідність художньої манери Ван Гога, дійсно, здається спонтанної, насправді ж тонко розрахованої, продуманої: “Робота і тверезий розрахунок, розум напружений надзвичайно, як в актора у виконанні важкої ролі, коли доводиться думати про тисячі речей протягом однієї півгодини….”

Спадковість Ван Гога та новаторство

Спадковість Ван Гога

• [Сестра матері] «…Припадки епілепсії, що свідчить про важку нервову спадковість, яка позначається і в самої Анни Корнелії. Від природи ніжна і любляча, вона схильна до несподіваних спалахів гніву».
• [Брат Тео] «…помер через півроку після самогубства Вінсента у клініці для божевільних в Утрехті, проживши 33 роки».
• "Ні у кого з братів і сестер Ван-Гога епілепсії не було, тоді як абсолютно точно відомо, що молодша сестра страждала на шизофренію і провела в психіатричній лікарні 32 роки".

Людська душа…, а не собори

Звернемося до Ван Гога:

“Я волію писати очі людей, а не собори… людська душа, нехай навіть душа нещасного жебрака чи вуличного дівчиська, на мій погляд, набагато цікавіша”.

"Хто пише селянське життя, краще витримають випробуванням часом, ніж виробники написаних у Парижі кардинальних прийомів та гаремів". “Я залишуся самим собою, і навіть у сирих творах говоритиму суворі, грубі, але правдиві речі”. "Робітник проти буржуя - це так не добре обґрунтовано, як сто років тому третій стан проти решти двох".

Чи могла людина, яка в цих і тисячі подібних висловлювань так пояснила сенс життя і мистецтва, розраховувати на успіх у “сильних світу цього? ”. Буржуазна середовище виторгувала Ван Гога.

Проти неприйняття у Ван Гога була єдина зброя – впевненість у правильності обраного шляху та робота.

"Мистецтво - це боротьба ... краще нічого не робити, ніж висловлювати себе слабо". "Треба працювати, як кілька негрів". Навіть напівголодне існування в нього звернено стимул до творчості: “У суворих випробуваннях злиднів вчишся дивитись на речі зовсім іншими очима”.

Буржуазна публіка не прощає новаторства, а Ван Гог був новатором у самому прямому і справжньому значенні цього слова. Його прочитання піднесеного і прекрасного йшло через розуміння внутрішньої суті предметів і явищ: від нікчемних як рвані черевики до нищівних космічних ураганів. Уміння подати ці, здавалося б, непорівнянні величини в однаково величезному художньому масштабі поставило Ван Гога не лише поза офіційною естетичною концепцією художників академічного спрямування, а й змусило його вийти за межі імпресіоністичного живопису.

Цитати Вінсента Ван Гога

(З листів до брата Тео)

• Немає нічого художнішого, ніж любити людей.
• Коли щось у тобі каже: «Ти не художник», одразу ж починай писати, мій хлопче, - тільки таким шляхом ти примусиш до мовчання цей внутрішній голос. Той же, хто, почувши його, біжить до друзів і скаржиться на своє нещастя, втрачає частину своєї мужності, частину того, що в ньому є.
• І не треба приймати надто близько до серця свої недоліки, бо той, у кого їх немає, все ж таки страждає одним - відсутністю недоліків; той, хто вважає, що досяг досконалої мудрості, добре зробить, якщо подурнішає знову.
• Людина несе в душі своїй яскраве полум'я, але ніхто не хоче погрітися біля нього; перехожі помічають лише димок, що йде через трубу, і проходять своєю дорогою.
• Читаючи книги, як і дивлячись картини, не можна ні сумніватися, ні вагатися: треба бути впевненим у собі і знаходити прекрасним те, що чудово.
• Що таке малювання? Як їм опановують? Це вміння пробитися крізь залізну стіну, яка стоїть тим часом, що ти відчуваєш, і тим, що ти вмієш. Як же таки проникнути через таку стіну? На мій погляд, битися про неї головою марно, її потрібно повільно і терпляче підкопувати та продовбувати.
• Благословенний той, хто знайшов свою справу.
• Вважаю за краще не говорити взагалі нічого, ніж висловлюватися невиразно.
• Зізнаюся, мені теж потрібні краса і височина, але ще більше щось інше, наприклад: доброта, чуйність, ніжність.
• Ти ж сам реаліст, то терпи ж і мій реалізм.
• Людині потрібно лише незмінно любити те, що гідне кохання, а не марнувати своє почуття на предмети незначні, негідні та нікчемні.
• Не можна, щоб туга застоювалася в душі, як вода в болоті.
• Коли я бачу, як топчуть слабких, я починаю сумніватися у цінності того, що називають прогрес та цивілізація.

Бібліографія

• Ван Гог. Листи. Пров. із голл. – Л.-М., 1966.
• Ревалд Дж.Постімпресіонізм. Пров. з англ. Т. 1. – Л.-М, 1962.
• Перрюшо А. Життя Ван Гога. Пров. із франц. – М., 1973.
• Муріна Олена. Ван Гог. - М: Мистецтво, 1978. - 440 с. - 30000 прим.
• Дмитрієва Н. А. Вінсент Ван Гог. Людина та художник. – М., 1980.
• Стоун І.Жага життя (книга). Повість про Вінсента Ван Гога. Пров. з англ. - М., Правда, 1988.
• Constantino PorcuVan Gogh. Zijn leven en de kunst. (З серії Kunstklassiekers) Недерланди, 2004.
• Wolf StadlerVincent van Gogh. (З серії De Grote Meesters) Amsterdam Boek, 1974.
• Frank Kools Vincent van Gogh en zijn geboorteplaats: als een boer van Zundert. De Walburg Pers, 1990.
• Г. Козлов, «Легенда про Ван Гога», «Навколо світу», № 7, 2007.
• Ван Гог В. Листи до друзів/Пер. із фр. П.Мелкової. – СПб.: Азбука, азбука-Аттікус, 2012. – 224 с. - Серія «Абетка-класика» – 5 000 прим., ISBN 978-5-389-03122-7
• Гордєєва М., Перова Д. Вінсент Ван Гог / У кн.: Великі художники – Т.18 – Київ, ЗАТ «Комсомольська правда – Україна», 2010. – 48 с.

Вінсент Віллем Ван Гог - нідерландський художник та графік; найбільший представник постімпресіонізму. Народився 30 березня 1853 року в невеликому нідерландському селі Грот-Зюндерт, розташованому поруч із бельгійським кордоном. Батько майбутнього художника був протестантським пастором, а мати – дочкою книготорговця. Вінсент був другою дитиною у багатодітній сім'ї, але оскільки старший брат у дитинстві помер, він залишився за старшого.

Вже у 16-річному віці він працював на фірмі, яка продає картини. Хоч він і не був відмінним комерсантом, але мав безмежну любов до живопису. Життя художника змінилося кардинально за два роки, проведених у Лондоні. Його праця настільки добре оплачувалася, що вона могла ні в чому собі не відмовляти. У цей період Вінсент активно відвідував виставки у художніх галереях. На шляху до славної кар'єри завадило кохання. Молодий продавець картинами без пам'яті закохався в жінку, яка вже була заручена, після чого замкнувся у собі.

Він став байдуже ставитися до своєї роботи, а повернувшись до Голландії, вдарився у релігію. З 1886 він жив у свого брата в Парижі. Там він навчається живопису у Ф. Кормона, а також знайомиться з Піссаро, Гоген та іншими видатними художниками. Малює він яскравими та чіткими начерками у стилі імпресіоністів. До 27 років він уже точно знав, що хоче бути професійним художником. За характером Ван Гог був дуже добрим та жалісливим. Він міг роздавати гроші та одяг нужденним людям, навіть коли сам був не надто забезпечений.

Життя потихеньку налагоджувалося, але була чергова особиста криза. Вдова кузина, яка йому давно подобалася, відмовила йому, що він дуже тяжко переживав. Ця сварка стала причиною його переїзду в Гаагу. В 1888 він перебрався в Арль, так як Франція давно йому стала другим будинком. Місцеві жителі його уникали, вважаючи ненормальним. Незважаючи на це, він завів там нові знайомства та придбав чимало добрих друзів. Якийсь час вони тісно спілкувалися з Гогеном, але після серйозної сварки він мало не вбив його, накинувшись із бритвою. У той же період він відрізав собі вухо, після чого був поміщений до психіатричної клініки.

Про божевілля Ван Гога вже було відомо. Лікування не дало належного результату, оскільки митця мучили галюцинації. В 1890 він поїхав до брата Тео, у якого тільки народився син, названий на честь нього Вінсентом. Хвороба, здавалося, відступила і життя почало знову налагоджуватися. Однак у липні того ж року Ван Гог наклав на себе руки. Він помер, вистріливши собі в груди пістолетом. В останні хвилини життя з ним поруч був брат Тео.

Вінсент Ван Гогнародився у голландському місті Гроот-Зундерті 30 березня 1853 року. Ван гог був першою дитиною в сім'ї (крім брата, що народився мертвим). Батька звали Теодор Ван Гог, мати – Карнелією. Сім'я була в них велика: 2 сини та 3 дочки. У роду Ван Гога всі чоловіки, однак мали справу з картинами, або служили церкви. Вже до 1869 року, навіть закінчивши школу, він почав працювати у фірмі, яка продавала картини. Правду кажучи, у Ван Гога не виходило добре продавати картини, зате він мав безмежну любов до живопису, а також йому добре давалися мови. У 1873 році, в 20-річному віці, він потрапив у , де провів 2 роки, які змінили все його життя.

У Лондоні Ван Гог жив приспівуючи. Він мав дуже хорошу платню, якої вистачало на відвідування різних картинних галерей і музеїв. Він навіть купив собі циліндр, без якого просто не можна було обійтись у Лондоні. Все йшло до того, що Ван Гог міг би стати успішним торговцем, але... як це часто буває, на шляху його кар'єри стало кохання, так, саме кохання. Ван Гог до нестями закохався в доньку своєї квартирної господині, але дізнавшись, що вона вже заручена, дуже замкнувся в собі, став байдуже ставитися до своєї роботи. Коли він повернувся в його звільнили.

В 1877 Ван Гог став знову жити в , і все більше знаходив розраду в релігії. Після переїзду він почав навчатися на священика, але незабаром кинув навчання, оскільки обстановка на факультеті його не влаштовувала.

У 1886 році на початку березня Ван Гог переїжджає до Парижа до свого брата Тео, і живе у нього на квартирі. Там він бере уроки живопису у Фернана Кормона, і знайомиться з такими особистостями як , і багатьма іншими художниками. Дуже швидко він забуває всю темряву голландського життя, і швидко завойовує повагу як художник. Малює чітко, яскраво у стилі імпресіонізму та постімпресіонізму.

Вінсент Ван Гог, провівши 3 місяці у євангелістській школі, що була у Брюсселі, став проповідником. Він роздавав гроші і одяг, нужденним біднякам, хоча сам був досить забезпеченим. Це викликало підозру у начальства церкви і його діяльність була заборонена. Він не сумував, і знаходив втіху в малюванні.

До 27-ми років, Ван Гог зрозумів у чому його покликання в цьому житті, і вирішив що повинен будь-що стати художником. Хоч Ван Гог і брав уроки малювання, але його можна з упевненістю вважати самоучкою, тому що він сам студіював багато книг, самовчителів, змалював. Спочатку він думав стати ілюстратором, але потім, коли брав уроки у свого родича-художника – Антона Моуве, написав свої перші роботи олією.

Начебто життя почало налагоджуватися, але знову Ван Гога почали переслідувати невдачі, причому любовні. Його кузина Кея Вос стала вдовою. Вона йому дуже подобалася, але він отримав відмову, яку довго переживав. До того ж через Кей він посварився дуже серйозно зі своїм батьком. Ця сварка була причиною переїзду Вінсента до Гааги. Саме там він знайомиться із Клазіною Марією Хоорник, яка була дівчиною легкої поведінки. З нею Ван Гог прожив майже рік, причому неодноразово йому доводилося лікуватись від венерологічних захворювань. Він хотів врятувати цю бідну жінку, і навіть думав одружитися з нею. Але тут уже втрутилася його сім'я, і ​​думки про шлюб були просто розвіяні.

Повернувшись на батьківщину до батьків, які на той час вже переїхали в Ньонен, його майстерність почала вдосконалюватися. Він провів на батьківщині два роки. У 1885 році Вінсент оселився в Антверпені, де відвідував заняття в Академії мистецтв. Потім, в 1886 році, Ван Гог знову повертається до Парижа, до свого брата Тео, який протягом усього життя допомагав йому як морально так і фінансово. стала другим будинком для Ван Гога. Саме в ній він і прожив все своє життя. Він не почував себе тут чужим. Ван Гог багато пив і мав дуже вибуховий характер. Його можна було назвати людиною, з якою важко мати справу.

У 1888 році він перебрався в Арль. Місцеві жителі були не раді бачити його у своєму містечку, яке знаходилося на півдні Франції. Незважаючи на це, Вінсент знайшов тут друзів, і почував себе цілком добре. Згодом йому спало на думку створити тут поселення для художників, чим він і поділився зі своїм другом Гогеном. Все йшло добре, але між художниками стався сварка. Провівши 2 тижні у психіатричній клініці він знову повернувся туди у 1889 році, оскільки його стали мучити галюцинації.

У травні 1890 року він остаточно залишив притулок для душевно хворих і вирушив до Парижа до свого брата Тео та його дружини, яка народила хлопчика, якого назвали Вінсентом на честь його дядька. Життя почало налагоджуватися, і Ван Гог був навіть щасливий, але його хвороба повернулася знову. 27 липня 1890 Вінсент Ван Гог помер на руках свого брата Тео, який дуже його любив. Через півроку помер і Тео. Брати поховані на кладовищі Овера поряд.