Білорусь посіла друге місце серед країн східної Європи у рейтингу ґендерної рівності. Білорусь посіла друге місце серед країн східної Європи у рейтингу ґендерної рівності Всесвітній рейтинг рівноправності статей

Індекс гендерної нерівності – 2016

Неурядова організація Всесвітній економічний форум (ВЕФ) запропонувала кількісний вимірник рівноправності статей - Індекс ґендерної нерівності ( Gender Gap Index). Починаючи з 2006 року, аналітики ВЕФ оцінюють значення цього Індексу для більшості країн світу, чергова доповідь була опублікована наприкінці 2016 року. Індекс враховує розрив між чоловіками та жінками у економічній, політичній та інших сферах, а також тенденції його зміни у часі. На думку авторів дослідження, протягом минулого десятиліття світ дуже повільно просувався шляхом повної реалізації потенціалу жінок. Індекс покликаний допомогти країнам у пошуку ефективних шляхів подолання ґендерного розриву.

Методологія розрахунку Індексу не змінилася. Починаючи з першої доповіді, гендерний розрив оцінюється в чотирьох критичних областях нерівності між чоловіками та жінками:

1. Участь та можливості у економічноюсфері (дані про розрив у заробітній платі чоловіків і жінок, участь у прийнятті рішень, доступ до висококваліфікованої зайнятості та ін.);
2. Освіта(дані про гендерні відмінності в доступності всіх щаблів освіти);
3. Здоров'яі тривалість життя (дані про відмінності в очікуваній тривалості здорового життя та співвідношення статей при народженні);
4. Участь в політичномупроцесі (дані про гендерне представництво в органах влади).

При побудові Індексу ґендерної нерівності використовуються 14 параметрів (див. табл. 1). Кожен показник входить з певною вагою в проміжний індекс по одній із чотирьох зазначених областей (подіндекс). Потім будується зведений індекс гендерної нерівності. Бали, набрані країнами у рейтингу рівноправності статей, можуть розглядатися як процентний еквівалент усуненого розриву між чоловіками та жінками, де 1 або 100% означає повну рівність, а 0 – повну нерівність.

Автори дослідження наголошують, що індекс відображає саме розрив між статями, незалежно від рівня того чи іншого показника. Наприклад, країна, в якій рівень освіти чоловіків і жінок однаково низький, матиме високе значення індексу, оскільки в ній немає ґендерних відмінностей у доступі до освіти.

Доповідь ВЕФ про гендерну нерівність за 2016 рік включає дані щодо 144 країн, причому 107 країн брали участь у всіх дослідженнях з 2006 року.

Таблиця 1. Показники, що використовуються при побудові Індексу ґендерної нерівності

	Показники
1) Економічна активність та можливості	Співвідношення рівня зайнятості чоловіків та жінок;
	Співвідношення оплати чоловіків та жінок за рівну працю;
	Співвідношення жіночої та чоловічої заробітної плати;
	Співвідношення чоловіків та жінок у складі законодавців, чиновників та менеджерів вищої ланки;
	Співвідношення чоловіків та жінок серед спеціалістів;
2) Освіта	Співвідношення рівня грамотності чоловіків та жінок;
	Співвідношення охоплення чоловіків та жінок початковою освітою;
	Співвідношення охоплення чоловіків та жінок середньою освітою;
	Співвідношення охоплення чоловіків та жінок вищою освітою;
3) Здоров'я та тривалість життя	Співвідношення тривалості здорового життя чоловіків та жінок;
	Співвідношення статей при народженні *;
4) Участь у політиці	Співвідношення чоловіків та жінок у парламенті;
	Співвідношення чоловіків та жінок на міністерських посадах;
	Кількість років перебування жінок на чолі держави (за останні 50 років)

* критерій рівності у разі не 1, а 0,944, оскільки більшість населення природне співвідношення статей при народженні становить середньому 106 хлопчиків на 100 дівчаток.

За даними дослідження 2016 року, жодна країна не досягла повної рівноправності між чоловіками та жінками. Чи найбільший прогрес спостерігається у сфері здоров'я та освіти? глобальні значення відповідних підіндексів дорівнюють 96 і 95% (тобто гендерний розрив подолано відповідно на 96 і 95%). Гендерний розрив в економічній та політичній сферах залишається значним – 59 та 23% відповідно (рис. 1). Зведений Індекс ґендерної нерівності становив у 2016 році 68%.

Рисунок 1. Глобальні підіндекси гендерної нерівності у чотирьох сферах,
2016 р.

100 – повна рівність, 0 – повна нерівність.

Протягом усіх років, за які розраховувався Індекс ґендерної нерівності, світовий рейтинг очолюють чотири країни: Швеція, Норвегія, Фінляндіяі Ісландія, Останній займає перший рядок вісім років поспіль. У 2016 році до першої п'ятірки країн потрапила також африканська Руанда. Розрив між жінками та чоловіками у країнах-лідерах рейтингу становить менше 20% (табл. 2). Відрив цих країн забезпечується, перш за все, за рахунок найвищих значень підіндексу ґендерної нерівності у політичній сфері, тобто тут найменші у світі відмінності у мірі участі чоловіків та жінок в органах влади та управління. У Руанді 64% місць у парламенті зайнято жінками – це найвищий у світі показник.

У 64 країнах ступінь усунення ґендерного розриву становить від 70 до 80%. У нижній частині світового списку знаходяться країни, яким вдалося скоротити розрив тільки на 50-60%, до них відносяться Ємен (0,516), Пакистан (0,556), Сирія (0,567), Саудівська Аравія (0,583), Чад (0,587), Іран ( 0,587) та ряд інших країн.

Рисунок 2. Індекс ґендерної нерівності, 2016. У дужках – місце країни у глобальному рейтингу

1 – повна рівність, 0 – повна нерівність.

Дані по всіх країнах див.: http://reports.weforum.org/global-gender-gap-report-2016/results-and-analysis/

У розрізі регіонів світу далі всіх шляхом повної ліквідації гендерної дискримінації просунулася Західна Європа, до повної рівності їй не вистачає 25% (рис. 3). Найбільша гендерна нерівність спостерігається на Близькому Сході та у Північній Африці. Регіон Східної Європи та Центральної Азії за рівнем гендерної нерівності можна порівняти з Латинською Америкою.

Рисунок 3. Розмір гендерного розриву у регіонах світу, %. 2016 р.

Серед пострадянських країн, крім Прибалтики, найкраща ситуація - у Молдавії (26 місце) та Білорусії (30 місце). Обидві країни демонструють прогрес в економічній сфері, а Молдова виглядає краще за інші пострадянські країни з точки зору участі жінок у політичному процесі (табл. 2). 28% міністерських постів у Молдові обіймають жінки. Казахстан посідає 51 місце у глобальному рейтингу.

	Економічний підіндекс		Освітній підіндекс		Підіндекс у сфері здоров'я		Політичний підіндекс
	Значить- ня		Значить- ня		Значить- ня		Значить- ня
Молдова
Білорусь
Казахстан
Киргизія
Азербайджан
Таджикистан

Росіявсі роки займала невисокі позиції у ранжованій низці країн; в 2016 р. наша країна знаходилася на 75-му місці зі 144. У Росії зберігається гендерна дискримінація в економіці (великі відмінності в оплаті праці чоловіків і жінок), але особливо погані справи в політичній сфері, політичний підіндекс дорівнює всього 7% при середньосвітовому значенні 23%. На момент розрахунку Індексу ґендерної нерівності в РФ всього 14% місць у парламенті належало жінкам, а на міністерських посадах частка жінок була ще меншою – 6%.

Найбільшим ґендерним розривом серед пострадянських країн характеризується Вірменія (102 місце у світі). Крім низьких значень підіндексів в економічній та політичній сферах, Вірменія займає передостаннє місце у світі (на останньому місці – Китай) відповідно до значення підіндексу здоров'я, головним чином через порушене (на користь хлопчиків) співвідношення статей при народженні.

У звіті ВЕФ також представлені результати низки досліджень, що показують існування зв'язку між рівнем рівноправності статей та економічними показниками різних країн, між рівнем рівноправності статей та Індексом людського розвитку. Наголошується, що країни, які хочуть залишатися конкурентоспроможними, мають розглядати ґендерну рівність як невід'ємну частину розвитку їхнього людського капіталу.

На досягнення рівноправності між чоловіками і жінками піде мінімум 100 років, йдеться в «Глобальній доповіді про гендерний розрив-2017», опублікованій Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ). При визначенні розриву використовувався аналіз таких показників, як активну участь у роботі компанії, освіту та політичний вплив людей різних статей. Автори доповіді порівняли становище чоловіків та жінок у 144 країнах.

Вперше з 2006 року вони констатували регрес у просуванні до справжньої рівності статей. Минулого року, за розрахунком ВЕФ, на це знадобилося б 83 роки.

Показники гендерної рівності погіршилися у чотирьох основних галузях: освіта, охорона здоров'я та виживання, економіка та кар'єра, а також політичні права.

При цьому відносно легко ґендерний розрив може бути подоланий в освіті: загалом у цій сфері зайнято більше жінок, ніж чоловіків, і розрив може бути подоланий вже через 13 років. У політиці, наприклад, рівноправність між сильною і слабкою статтю може бути досягнуто лише через 99 років, а в економічній та медичній сфері на це потрібно 217 років.

У питанні гендерної рівності нас випереджають не лише європейські країни, а й сусіди на пострадянському просторі: Україна (61 місце), Білорусія (26), Казахстан (52) та більшість латиноамериканських країн: Колумбія, Чилі, Еквадор, Болівія, Венесуела, Аргентина, Панама.

Загалом за минулий рік наша країна піднялася на чотири сходинки у рейтингу.

Так, за медичними показниками, тобто за тривалістю життя чоловіків і жінок та смертністю немовлят, Росія посідає лідируючі позиції у рейтингу. При цьому низький показник у Росії щодо активності жінок у політиці: ми знаходимося лише на 121 місці зі 144 можливих.

Враховуючи активність жінок, які висуваються на пост президента РФ, можливо, у наступному рейтингу наша країна матиме шанс піднятися в рейтингу.

Найкраще з гендерною рівністю справи в Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Руанді та Швеції. Перше місце Ісландія посідає дев'ятий рік поспіль. Втім, і там немає повної рівноправності, як і ніде у світі. На другому місці за гендерною рівністю знаходиться Норвегія. До десятки країн, де все добре з правами жінок, також увійшли Нікарагуа, Словенія, Ірландія, Нова Зеландія та Філіппіни.

Найбільше у світі жінок утискають у Чаді, Сирії, Пакистані та Ємені.

Як пояснюють автори доповіді, вирішення проблеми ґендерної нерівності може принести величезні дивіденди країнам. Загальний світовий економічний ефект аналітики ВЕФ оцінюють у понад $5 трлн до 2025 року. І це за умови, що розрив буде скорочено лише на чверть.

«Жіноче питання» вже давно непокоїть російську владу: останнім часом ця проблема регулярно обговорюється чиновниками. Наприклад, у березні цього року було прийнято «Національну стратегію дій на користь жінок на 2017-2022 роки». У документі сказано, що пріоритетним напрямом вважається «створення умов для повної та рівноправної участі жінок у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах життя суспільства». Реалізація стратегії має пройти у два етапи та фінансуватиметься в рамках діючих державних програм. Влада, зокрема, має намір до 2022 року збільшити частку жінок у законодавчих органах влади до 30%.

Як заявляв у вересні глава, роль жінок до світової економіки неухильно зростає і необхідно надати можливість жінкам реалізувати себе. При цьому він виступив проти штучних квот для жінок в органах влади. «З одного боку, я підтримую таку думку, що мікс чоловіків і жінок призводить до оптимальних результатів. Але, з іншого боку, проти штучних квот, бо справді сфери різні», — сказав він.

Як констатувала у вересні віце-прем'єр уряду Ольга на засіданні координаційної ради при реалізації національної стратегії дій на користь жінок на 2017-2022 роки,

заробітна плата російських жінок на 26% нижча, ніж у чоловіків.

«Дискримінація, яку ми бачимо із цифр, вона існує. Я скажу, що практично усіма у світі зазначається, що в Росії унікально високий рівень освіти у жінок, 37% жінок у нас мають вищу освіту. Якщо порівнювати із чоловіками, то серед чоловіків така цифра становить лише 29%. Але при цьому рівень зарплат жінок становить лише 73% рівня середньої зарплати у чоловіків», — сказала Голодець.

Експерти Інституту стратегічного аналізу ФБК пояснили у нещодавній доповіді гендерний розрив у зарплаті (найбільше він у середині кар'єри — з 30 до 40 років, за даними дослідження ФБК — «Газета.Ru») російських жінок різним режимом догляду за дітьми у нас та розвинених країнах . У Європі, як правило, беруть відносно коротку відпустку для догляду за дитиною: так, у Словенії, Норвегії, Португалії та Данії перерва у роботі становить менше місяця. При цьому близько півроку перебувають з дітьми вдома жінки з Естонії, Словаччини, Австрії, Швеції, Румунії, Угорщини та Чехії. А в Росії жінки в середньому перебувають у відпустці для догляду за дитиною від 9 до 14 місяців. Як зазначається у дослідженні ФБК, роботодавці часто наперед закладають можливість тривалого декрету щодо зарплат жінкам дітородного віку.

Втім, як каже керівник служби досліджень HeadHunter, з погляду вакансій неможливо відслідкувати, чи відрізняються оплата чоловіків та жінок у Росії, бо роботодавці не вказують стать через закон про дискримінацію. Однак якщо дивитися на очікування претендентів, то жінки зазвичай просять зарплату на аналогічні позиції на 20% менше. На думку Марії Ігнатової, це може бути пов'язане з тим, що «жінки мають певну межу за часом, який вони готові присвятити роботі».

Індекс гендерного розриву World Economic Forum (WEF) розраховує з 2006 року, його значення відображає прогрес країн у сфері рівноправності статей і лежить у проміжку від нуля до одного – де нуль відповідає повній нерівності, а одиниця – досконалій рівності. При цьому в індекс входять чотири групи показників: економічна участь та можливості, освітні результати, здоров'я та виживання та, нарешті, політична участь. У першій враховуються такі фактори, як участь жінок у робочій силі, розрив у заробітних платах, співвідношення доходів жінок та чоловіків, а також відношення їхньої чисельності серед менеджерів та професійних співробітників. У другій – частки жінок та чоловіків на трьох щаблях навчання та співвідношення показників їх грамотності. У третю включаються розподіл статей при народженні та тривалість життя чоловіків та жінок. В останню входять показники участі чоловіків та жінок у парламенті, на міністерському рівні та на рівні глави держави (за останні 50 років).

Значення індексу для Росії становило 0,696. Найсильніше тягне вниз російські показники політичний аспект – відповідний субіндекс дорівнює всього 0,085, і Росія по ньому виявилася лише 121-й – при великих успіхах у галузі освіти та жіночого здоров'я: ці субіндекси склали 0,997 та 0,98 і трохи перевищують навіть показники лідера , Ісландії (0,995 та 0,969, відповідно). За показником здоров'я та виживання Росія взагалі займає перший рядок разом із ще 33 країнами. Ісландія при цьому отримала загальну оцінку в 0,878, а економічний та політичний субіндекс для цієї країни склали 0,798 і 0,75. Росія в економічному вимірі набрала 0,724.

Глобальний результат – 0,68, тобто в середньому за всіма чотирма складовими індексу у світі зберігається 32% розрив у можливостях статей. У 2016 році цей показник складав 31,7%. При цьому якщо розрив у галузі освіти та охорони здоров'я практично усунений – індекс за цими групами становить 0,95 та 0,96, відповідно, то в галузі економіки та політики він зберігається на значному рівні: усунуто лише 58% розриву в галузі економіки, що стало найнижчим показником з 2008 року, і лише 23% у політичній сфері.

За прогнозом аналітиків WEF, за поточної динаміки гендерний розрив у 106 країнах, які включалися до рейтингу з моменту його появи у 2006 році, вдасться повністю усунути лише через 100 років – роком раніше прогноз становив 83 роки. Незважаючи на те, що найсильніший розрив спостерігається за політичними показниками, вони також найшвидше покращуються, тому тут рівності можна чекати через 99 років. Найбільшою проблемою залишається усунення розриву в економічній сфері – у поточних умовах на те, щоб цього досягти, знадобиться цілих 217 років. При цьому аналітики WEF пишуть, що за останніми оцінками світова економіка могла б отримати додаткові $5,3 трлн до 2025 року, якби вдалося на 25% скоротити розрив в економічній участі представників двох статей. Набагато оптимістичніші справи на освітньому фронті: гендерний розрив за показниками доступу до освіти можна звести нанівець за 13 років.

WEF спільно з професійною соцмережею LinkedIn також проаналізував розподіл робочих місць та з'ясували, що чоловіки недостатньо представлені в таких галузях, як освіта, охорона здоров'я та соціальна робота, а жінки – в інженерній справі, виробництві, будівництві та інформаційних технологіях. На думку авторів, існуюча гендерна упередженість обмежує потенційні пули кандидатів на вакансії, і низка секторів економіки через це програє.

Рух до ґендерної рівності пішов у протилежному напрямку — за останній рік розрив між чоловіками та жінками у світі лише збільшився, йдеться у щорічному дослідженні Всесвітнього економічного форуму «Глобальної доповіді про ґендерний розрив — 2017». Найсерйозніші гендерні розриви у їхніх правах та можливостях — в економіці та сфері охорони здоров'я. Щоб досягти рівності чоловіків і жінок у галузі праці в усьому світі, за підрахунками експертів, знадобиться 217 років, хоча ще рік тому для цього потрібно 87 років.

У питаннях ґендерної рівності лідирують країни Північної Європи (Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція) та країни Африки та Центральної Америки (Руанда, Нікарагуа).

Білорусь – на 26 місці, хоча у питаннях рівності чоловіків та жінок в економіці наша країна посідає 5 місце (і перше серед країн Східної Європи). Гендерний розрив у нашій країні подолано на 74,4%, у питаннях рівної оплати праці – на 82,7%.

На думку авторів дослідження, досягнення рівності чоловіків та жінок позитивно позначиться на економіці країн та допоможе вирішити проблеми, з якими ті чи інші регіони стикаються. За їхніми підрахунками, гендерна рівність може підвищити ВВП Китаю на 2,5 трильйона доларів, США – на 1,75 трильйона, Великобританії – на 250 мільярдів доларів, Франції – на 320 мільярдів, Німеччини – на 310 мільярдів. За умови скорочення ґендерної нерівності в економічних питаннях на 25% загальний ВВП усіх країн світу може зрости на 5,3 трильйона доларів до 2025 року.

Читайте також

Гендер на ринку праці: чому жінкам платять менше, а декрет так і не став «батьківською» відпусткою

Щороку експерти аналітичної групи Всесвітнього економічного форуму складають рейтинг країн світу за рівнем рівноправності статей. Щоб визначити, наскільки жінки та чоловіки рівні у своїх правах та можливостях, використовують 14 різних показників.

У 2012 році дослідження охоплювало 135 країн. Росія займає лише 59-й рядок рейтингу. Експерти вважають, що в нашій країні жінки не мають достатнього впливу в економічному та політичному житті, у них менші кар'єрні можливості та менша заробітна плата. Останній рядок у рейтингу займає Ємен.

У нашій десятці представлені країни, які посіли лідируючі позиції щодо рівноправності статей.

10. Швейцарія

Дивно, але до 1961 саме Швейцарія залишалася останньою європейською республікою, де жінки не мали права голосу. Очевидно, що за минулі роки жінки досягли значних успіхів щодо рівноправності — Евелін Відмер-Шлумпф втретє поспіль була обрана президентом країни у 2011 році.

9. Нікарагуа

Жодна інша держава Центральної та Південної Америки не демонструє такої ґендерної рівності, як Нікарагуа. Жінки тут беруть активну участь у державному житті – у парламенті близько 20% місць займають саме дами.

8. Філіппіни

До 2010 року країну очолювала жінка-президент. Незважаючи на те, що у всьому світі філіппінки вважаються скромними та покірними, у себе на батьківщині вони мають достатньо прав нарівні з чоловіками. Просто мудро вважають за краще не говорити повсюдно про рівність статей.

7. Данія

Чарівна Хелле Торнінг-Шмітт з 2011 року носить звання прем'єр-міністра країни. А королева Маргрета II є главою цієї монархічної держави з 1972 року. Так що стосовно Данії можна говорити про те, що в цій країні занепокоєння рівністю статей можуть виявляти скоріше чоловіки.

6. Нова Зеландія

Частка жінок у кабінеті міністрів країни – майже 30%, у парламенті – 33%. До речі, Нова Зеландія – одна з рідкісних країн, де кількість чоловіків практично дорівнює кількості жінок.

5. Ірландія

Жінок в уряді країни приблизно п'ята частина. Виборче право місцеві жінки отримали 1918 року. Сьогодні ірландки вважаються в Європі набагато емансипованішими, ніж уродженки сусідньої Великобританії.

4. Швеція

Країни Північної Європи зазвичай славляться рівнем рівноправності статей. В історії Швеції є безпрецедентний факт, коли з 1718 по 1771 роки в країні було запроваджено виборче право для жінок. Сьогодні в шведському парламенті 44% жінок, крім того, 45% членів уряду також відносяться до прекрасної половини людства.

3. Норвегія

В уряді країни більше половини міністрів – жінки, при цьому верховні посади обіймають все ж таки чоловіки. Рівень заробітних плат у чоловіків та жінок різниться, але незначно – різниця в середньому менша за тисячу Євро на рік.

2. Фінляндія

Фінські жінки розпочали боротьбу за рівність статей ще у складі Російської Імперії. Саме Велике князівство Фінляндське стало першим регіоном величезної держави, де 1907 року було запроваджено виборче право для жінок. Сьогодні частка жінок у парламенті країни – 40%, в уряді – 63%. До березня 2012 року президентом республіки була Тар'я Халонен, яка обіймала цю посаду 12 років.

1. Ісландія

Ця північна країна стала лідером рейтингу країн світу за рівноправністю статей. Як і в Новій Зеландії кількість чоловіків і жінок у населенні країни приблизно дорівнює у всіх вікових групах. Наразі главою держави є чоловік, президент Олафур Рагнар Грімссон, главою уряду – жінка, прем'єр-міністр Йоганна Сігурдардоттір.