Федеральний державний освітній заклад «Астраханський морський коледж. Астраханське морехідне училище чекає на злиття з річковим Навчальні судна астраханського морехідного училища

Факультет середньої професійної освіти Каспійського інституту є правоприймачем добрих традицій найстаріших в Астрахані середніх професійних навчальних закладів – Астраханського річкового училища та Астраханського морехідного училища. 2008 року Астраханському річковому училищу виповнилося 90 років.

На факультеті СПО Каспійського інституту у повному обсязі реалізуються програми підготовки кадрів для морського та річкового транспорту за очною та заочною формами навчання. Для виконання державної програми підготовки кваліфікованих кадрів за програмами середньої професійної освіти Каспійський інститут має все необхідне: це і висококваліфікований викладацький колектив (понад 60% викладачів мають вищу кваліфікаційну категорію) та багата матеріально-технічна база (3 навчальні корпуси загальною площею понад 13000 кв.м. ., 2 гуртожитки, 2 їдальні, навчальний флот, спортивні об'єкти), та повна забезпеченість навчального процесу сучасною літературою та електронними виданнями. Щорічно виділяється понад 55% бюджетних місць.

Факультет СПО здійснює підготовку фахівців за такими спеціальностями:

Денна форма навчання:

«Судноводіння»

Термін навчання на базі 9 класів складає 4 роки, 10 місяців.

«Судноводіння»

«Суднобудування», кваліфікація – технік, специфіка «Будівництво корпусів морських та річкових суден»;

Термін навчання на базі 9 класів складає 3 роки 10 місяців, на базі 11 класів – 2 роки 10 місяців.

Заочна форма навчання:

«Судноводіння»(поглиблена підготовка), кваліфікація – старший технік-судновод, специфіка «Судноводіння на морських та внутрішніх водних шляхах з правом експлуатації суднових енергетичних установок»;

Термін навчання на базі 11 класів складає 4 роки, 10 місяців.

«Судноводіння», кваліфікація - технік-судновод, специфіка «Судноводіння на морських та внутрішніх водних шляхах»;

«Експлуатація суднових енергетичних установок», кваліфікація - технік-судномеханік;

«Експлуатація суднового електроустаткування та засобів автоматики», Кваліфікація - технік-електромеханік;

Термін навчання на базі 11 класів складає 3 роки та 10 місяців.

Прийом на навчання за спеціальностями середньої професійної освіти здійснюється на базі середньої загальної освіти без вступних випробувань на конкурс атестаційних документів (атестат ЗОШ за 11 клас, диплом про освіту).

ВИГОДИ І КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ
Вигода 1. За час навчання оформляється весь пакет документів моряка у суворій відповідності до міжнародних стандартів та вимог Міжнародних конвенцій.
Вигода 2. Різноманітна та розгалужена мережа позанавчальної роботи: спортивні, творчі, інтелектуальні гуртки.
Вигода 3. Після закінчення середньої освіти вступ на факультет вищої освіти цього ж навчального закладу на співбесіду.
Вигода 4. Навчання у філії для юнаків 15 та 16 років це не лише здобуття затребуваної професії, а й хороша школа дисципліни та справжнього флотського порядку під керівництвом досвідчених наставників – моряків цивільного та військового флоту.
Вигода 5. За час 4-х років навчання курсанти проходять реальну виробничу практику, після якої отримують можливість закріпитися за підприємствами регіону, а також за його межами. Практика курсантів регламентована міжнародною Конвенцією.
Вигода 6. Випускники факультету середньої професійної освіти Каспійського інституту морського та річкового транспорту не лише гарантовано затребувані за фахом, а й забезпечені гідною заробітною платою за місцем роботи.
Вигода 7. Курсанти філії мають унікальну можливість у майбутньому отримати одразу два робочі дипломи, які дозволять їм працювати і на річці, і на морі.

Моя дорога мореплавця.

Мені було 17 років, коли я зустрівся з нею. До цього часу я не бачив моря та морських кораблів. Але це був 1948 рік, і через мене вже прокотилися солоні хвилі голодувань та війни. У мене була хороша сім'я, батьки встигли навчити мене грамоті та м'яко, але правильно виховати. Далі, як кажуть, була війна. Дуже передбачливе рішення рідних відокремило мене від сім'ї лише за тиждень до її початку, і я поїхав «в гості» 10 червня 1941 року.

У сорок восьмому у всіх газетах було безліч оголошень про прийом заяв до середніх спеціальних навчальних закладів. Тоді вони називалися технікумами чи училищами. Мене цікавили лише морехідні училища. Головним чином тому, що курсанти були там на повному забезпеченні. Їх навчали, годували та одягали. А тема постачання того року стояла перед нами з моєю тіткою, Марією Іванівною, дуже гостро. З іншого боку, на запитання, які часто ставлять школярам: ким ти хочеш стати, куди підеш навчатися – я одразу відповідав, що хочу стати моряком. У родоводі моєму морю не пахло і я зараз не пам'ятаю, наскільки серйозно я підходив до такої відповіді. Пам'ятаю, що й кораблі хотів будувати, хоча гадки не мав, що це за робота. Можливо, накопичувалася якась інформація від читання та кіно – інших джерел у мене не було.

На мої кілька заяв першою відгукнулася Батумська морехідка, хоч і не найближча. Потім, пригадую, були відповіді з Ростова, Миколаєва, Мурманська. На першій, Батумській, я зупинив свій вибір. Дорогою до Батумі познайомився з трьома хлопцями з Кисловодська, з ними пройшов всю дорогу надходження. У Батумі нам дуже не сподобалося через постійний теплий дощ і прийом з неприємним інцидентом. Не довго думаючи, за два дні, наша компанія, тепер уже без квитків, рушила до Баку. Там теж була мореплавця, але дуже багато охочих! Не затримуючись, на рештки коштів купили палубні місця на теплохід «Багірів» і вирушили, нарешті, слава ті, господи, в Астрахань, куди, мабуть, небом і призначено мені потрапити. Отже, на вісімнадцятому році життя, всього за кілька днів, мені вдалося познайомитися з двома морями: Чорним і Каспійським, і навіть скупатися в них. Купання мені сподобалося, що казати.

У ті роки навчальний корпус та гуртожиток, по-морському «напівекіпаж», були розділені. Напівекіпаж знаходився в районі головної річкової пристані Астрахані, на березі річки Скаржинки, на місці її впадання у Волгу. Місце було затишне.

Того року у морехідці був подвійний набір — брали 180 осіб. Якщо уявити, що на кожне місце було по 14 заяв, про що сказав начальник училища Шевченка, то можна зрозуміти, що ситуація була напруженою. Всім видали матрацом і виділили лежачі місця в клубі та вільних кубриках. Але не годували, тож у вільний час ходили на навантаження помідорів та кавунів за місто, на вантажні причали, де й харчувалися.

Каюся, написав диктанти за двох своїх супутників та за трьох незнайомих хлопців. Заплатили бутербродами — хлібом із повидлом.

Іспити проводились у кілька потоків. З нас четверо один не склав перший іспит, але встиг вступити в морехідну школу на іншому березі. Другий, на жаль, попався на крадіжці. Його трохи побили і відразу відрахували. Третій був прийнятий на штурманське відділення, яке через рік чи два перевели до Ростова. Я залишився.

Заяву я подавав на штурманську, але не встиг би. Мені сказали, що всі місця заповнені. Те саме сталося і з механічним — ввічливо пояснили, що на мій потік залишилися лише судноремонтне та днопоглиблювальне відділення. Але, гадаю, перешкодою перед плавальськими професіями було моє перебування в окупації. На днопоглиблення я погодитися не міг — ми ставилися до нього з презирством, тому почав вивчати судноремонт. І досі цього радий.

У нас були чудові викладачі: майже всі з ленінградських вишів. Теорії корабля, наприклад, нас навчав Кутейніков Володимир Миколайович, один із династії корабелів, що будували броненосці Росії до революції. Навіть гуртком малювання керував Микола Россетті, з пітерської Академії мистецтв. Можливо, Астрахань була місцем їхньої евакуації. Мабуть, решта мореплавців заздрила нам, тільки ми цього не знали.

Усі мореплавці були напіввоєнними (чи три чверті) училищами. Курсанти, окрім цивільного фаху, отримували тут військово-морську освіту і після училища могли служити командирами бойових частин військових кораблів. У мене, наприклад, звання командира БЧ 2-3 малих кораблів та командира БЧ 5. Наші командири всі пройшли війну, вони берегли нас як своїх дітей. Знімаю перед ними безкозирку.

Після закінчення судноремонтного відділення та розподілу на Бакинський СРЗ ім. Паризької Комуни, я одразу почав працювати конструктором під керівництвом чудового інженера Бутріма Бориса Дмитровича. Він допоміг мені стати фахівцем.

Потім я працював конструктором у станкобудуванні, хімічному та нафтовому машинобудуванні, у цукровій промисловості, проектував тепловози, нестандартне обладнання на ВАЗі. Заради інтересу понюхав моря – сім місяців на траулері в Атлантиці. На все це мені вистачило підготовки у мореплавці.

Практичний та духовний багаж, якими обдарувало мене Астраханське морехідне училище, її викладачі та командири, здобута професія універсала-механіка-конструктора дозволили мені все життя спілкуватися та працювати з найцікавішими людьми. Що ще можна мріяти?

Зараз я не бачу у ЗМІ запрошень на навчання у морехідних училищах. А жаль! Думаю, скоро й у Росії почнуть будувати пароплави та плавати на них. Моряки будуть потрібні! Хлопці! Майте на увазі морехідні училища! І насамперед – Астраханське, імені адмірала Ушакова. Зараз там є факультети з вищою освітою та заочні. Мушу додати: зараз колишні морехідні училища стали називатися Морськими університетами та навіть Академіями. Як виросли!

Щасливого плавання!

Традиції морської справи на Каспії закладено Петром Великим. Його указом у 1722 році створено Каспійську військову флотилію з головною базою в Астрахані. Місто стало важливим центром торгівлі з Кавказом, Закавказзя, Середньої Азії, Ірану, Індії та Китаю. У першій чверті XVIII століття в Астрахані було створено адміралтейство, побудовано верфі та порт. В 1876 відкрито морехідний клас для підготовки штурманів, який в 1903 реорганізований в морехідне училище, а в 1918 закритий. У 1944 році з метою відновлення вітчизняного флоту та його кадрового складу організовано Астраханське морехідне училище з морським та військово-морським профілем підготовки фахівців. У квітні 1992 року училище перетворено на морський коледж. За 60 років роботи в астраханській морехідці підготовлено понад 12 тис. спеціалістів. Її випускники працюють на всіх водних басейнах Росії.

Сьогодні навчання та виховання майбутніх моряків в Астраханському морському коледжі ведеться на трьох відділеннях: судноводійському, судномеханічному та судноремонтному. Також здійснюється підготовка економістів, менеджерів, бухгалтерів та юристів.

У коледжі створено велику матеріальну базу, побудовано навчальне містечко, що включає комплекс обладнаних лабораторій та кабінетів, спортивний зал. Навчальні майстерні за рівнем оснащення можна порівняти з виробничим підприємством – понад 50 верстатів. Зварювальне відділення має 20 зварювальних апаратів. Курсанти мають можливість опанувати робітничі професії матроса, моториста, токаря, слюсаря, електрозварювальника. Гордість коледжу – водна спортивна база, розташована на березі Волги. У навчальному корпусі знаходиться бібліотека з містким читальним залом, є актова зала на 650 місць, де відбуваються свята, КВК, вікторини, перегляди художніх фільмів.

На базі коледжу створено МУТЦ (морський навчальний тренажерний центр), БУТЦ (береговий навчальний тренажерний центр), курси додаткової підготовки та перепідготовки спеціалістів. МУТЦ входить до кращих тренажерних центрів Росії. За допомогою унікального обладнання на поліекрані відтворюється віртуальна ситуація управління судном в умовах максимально наближених до реальних: імітується качка, нічне плавання, дощ, сніг. У відеотеці центру є інформація про найбільш складні для судноплавства ділянки Світового океану. У МУТЦі проводиться підготовка та перепідготовка судноводіїв відповідно до Міжнародної конвенції ПДНВ-78/95.

Астраханський морський коледж славиться педагогічними кадрами. Тут працюють заслужені вчителі Росії, почесні працівники морського флоту та середньої спеціальної освіти, практично всі педагоги мають вищу та першу кваліфікаційну категорію, шість викладачів навчаються в аспірантурі.

Особливу роль життя коледжу грає його начальник Володимир Володимирович Лобанов. Закінчивши з відзнакою в 1979 році судноводчеське відділення Астраханського мореплавного училища, він за розподілом працював у Латвійському морському пароплавстві, потім закінчив Горьківський ордена Трудового Червоного Прапора інститут інженерів водного транспорту. На викладацькій роботі з 1981 року очолив коледж 1999-го. В даний час Володимир Володимирович проводить наукове дослідження з проблем міжнародного транспортного коридору «Північ - Південь». Під його керівництвом у коледжі у два з половиною рази збільшився набір учнів, відкрито нові спеціальності, у кілька разів зросли бюджетні та позабюджетні надходження.

З 2005 ФГОУ «АМК» входить до складу Новоросійської державної морської академії. На базі коледжу створюється Каспійська філія НДМА. Найближчими роками у складі університетського комплексу НДМА заплановано створення Каспійського морського інституту. Астраханський морський коледж - один із найкращих морських навчальних закладів Росії з великою перспективою подальшого розвитку.

Флот складається з військових кораблів, торгових та рибальських суден, ділиться на морський та річковий. Історично, початку XVIII століття, склалося отже флот спочатку у великій кількості перебував у трьох містах: Архангельську, Астрахані, пізніше у Санкт-Петербурзі. Петро розумів: « Без морського флоту немає могутньої Росії».

Це розуміли і всі його послідовники, тому флот російський будували, будували, будували… Але флотом треба керувати, тому разом із створювалися й удосконалювалися морські навчальні заклади, зокрема й у Астрахані. У нашому місті морська освіта існує понад двісті років. За цей час було відкрито морські навігаційні класи, морехідні класи, курси, школи, технікуми, морехідні училища.

Морська освіта в Астрахані та місто Астрахань – це єдине ціле.

Без цього місто не назвеш морською столицею Росії на Каспії і загубиться історична наступність морської Астрахані. У місті майже кожна сім'я пов'язана з морською професією та, природно, морською освітою. Навіть під час Великої Вітчизняної війни, коли морський технікум розформували, курсантів відправили до Баку продовжувати навчати морським професіям, а в приміщенні нинішньої морської філії («мореплавки») знаходилася частина евакуйованого Одеського інституту інженерів морського флоту, морська освіта в Астрахан. 5 березня 1944 р. Постановою РНК відбулася реорганізація морської освіти: морські технікуми стали називатися мореплавцями та вищими морехідними училищами. У ряді портових міст було організовано морехідні училища. Після звільнення від фашистів Одеси ОІІМФ повернувся до м. Одеси. Однак ряд фахівців за вказівкою Наркомвода залишили в Астрахані для надання допомоги Астраханському морському училищу в організації прийому учнів і початку занять.

Дуже важкі були військові та перші повоєнні роки. У морехідні училища насамперед приймалися діти війни,сироти, напівсироти, юнги, діти полків та партизанських загонів. Усі курсанти морехідних училищ перебували на повному державному забезпеченні. Викладачами призначалися найкращі спеціалісти як загальноосвітніх дисциплін, так і морських. Астраханське морехідне училище було створено як базове, з підготовки для всього морського флоту фахівців із суднобудування та судноремонту, а також інших спеціальностей для Каспійського басейну. У процесі навчання курсанти як отримували морське освіту, а й військово-морське. Проходили службу в училищі та на кораблях, набували знання спеціалістів ВМФ, які їм давали кваліфіковані офіцери. Після закінчення морехідного училища вони атестувалися та отримували звання офіцерів ВМФ. Матеріально-технічна база Астраханського морського училища створювалася роками за допомогою міністерства МФ, місцевих органів, співробітників, курсантів та керівників місцевих підприємств.

В даний час на території «мореходки», розташованої на ділянці близько 50 га, створено унікальну навчальну мікроструктуру – навчальний корпус, 2 гуртожитки, їдальню на 1500 місць, спортзал, майстерні, лабораторії, водноспортивну базу та багато іншого. Кожен курсант має можливість проходити практику на окремому верстаті, верстаті, зварювальному апараті, на тренажерах, у сучасно обладнаних лабораторіях та лінгафонних кабінетах.

Виробничу практику курсанти проходили на сучасних судах, заводах та портах. Усе це зумовлено формою як навчання, а й продуманого виховання молоді. АМУ підготувало та випустило близько 13,5 тисячі дипломованих морських фахівців. Серед морських навчальних закладів країни він займав лідируючу позицію.

Співробітники, офіцери, викладачі, курсанти ніколи не відокремлювали себе від міських та обласних справ та турбот – рятували місто від затоплення, розчищали снігові замети на дорогах, надавали допомогу сільському господарству, будівельникам, транспортникам, брали участь у всіх міських заходах тощо.

Випускники училища працюють і служать по всій Росії - капітанами, командирами, старшими механіками морських суден, директорами заводів, очолюють судноплавні компанії, керують портами міст, областями і т.д. Випускників можна зустріти у Росії, а й у іноземних судах, в іноземних портах і суднових компаніях.

Астраханське морехідне училище має великий авторитет як у нашому місті, так і в інших містах Росії та за кордоном. Про це говорить високий конкурс під час вступу до училища, більше того: ті, хто не вступив, приїжджають 2-й, 3-й раз, але тільки щоб вступити до Астраханського морехідного училища. «Мореходка» інтернаціональна: у ній навчається молодь до 20-ти національностей, зокрема й інших країн, із якими укладено міжнародні договори.

Було завдання про попереднє опрацювання об'єднання, ні про яку ліквідацію морської філії та морської освіти в Астрахані жодного слова. Ректор Новоросійського університету в Астраханській морській філії не був. Жодної роботи щодо об'єднання філій не проводилося. Не було й інвентаризації об'єктів, майна та документів.

Морська філія Новоросійського університету в Астрахані, як і належить за планом, проводила профорієнтацію щодо нового прийому учнів, працювали підготовчі курси, проводилися консультації, укладалися договори на навчання, у тому числі і іноземців, абітурієнти складали іспити та дані ЄДІ. Було видано наказ про зарахування. Тиша. 1 вересня, згідно з навчальним планом та педнавантаженням, розпочався новий навчальний 2012-2013 рік. Раптом співробітники, курсанти та їхні батьки дізнаються, що морську філію ліквідують.

Чутки почали поширюватися по Астрахані, розбурхуючи не лише співробітників та курсантів, а й випускників «мореходки» та жителів міста, яким не байдужа доля морської освіти в Астрахані. Ректор та адміністрація Новоросійського університету мовчать. Пристрасті починають розпалюватися.

10 жовтня ц. у морській філії з'являється ректор «ВДАВТ» І.К. Кузьмичов і просить адміністрацію морської філії зібрати співробітників та курсантів в актовій залі клубу, де він зачитує наказ керівника Росморрічфлоту від 27.09.2012 р. за № 101 «Про ліквідаціїКаспійської філії Федеральної Державної бюджетної освітньої установи вищої професійної освіти Державний морський університет ім. адмірала Ф.Ф. Ушакова у м. Астрахані». Ректор І.К. Кузьмичов, відповідаючи питання присутніх, багатьох не задовольнив своїми відповідями.

Керівництво Новоросійського морського університету мовчить.Цю ситуацію добре висвітлювала астраханська телекомпанія "Лотос". Цей сюжет продублювало московське телебачення. Профком морської філії призначає на 11.10.2012 батьківські збори. Цього ж вечора о 17:40 по ТБ «Лотос» губернатор області А.А. Жилкін сказав, що жодної ліквідації морської освіти в Астрахані не буде.Ця своєчасна і мудра заява губернатора відразу зняла загальну напругу в ситуації, що склалася. Пізно ввечері керівник астраханської морської філії Ткачов В.М. отримує з Новоросійського університету наказ про ліквідацію філії.

11.10.2012 о 15:00 на батьківські збори знову прибув ректор ВГАВТ І.К. Кузьмичов і одразу почав відповідати на запитання батьків, але відповіді його знову багатьох не задовольнили. Понад те, несподівано І.К. Кузьмичов пішов із батьківських зборів, не пояснивши причину, не попрощавшись. Це викликало величезне невдоволення як батьків, так і співробітників морської філії, і лише посилання на попередній виступ губернатора про збереження морської освіти в Астрахані частково заспокоїло батьків.

Що ж робити?

1. Законодавцям Астраханської області та міста підтримати пропозицію губернатора про збереження морської освіти в Астрахані на базі морської філії, звернувшись за підтримкою до Державної Думи Російської Федерації.

2. Дію наказу від 27.09.2012 за № 101 призупинити.

3. Морській філії в Астрахані продовжити навчання курсантів згідно з навчальним планом.

4. Ректору Новоросійського університету С.І. Кондратьєву зустрітися зі співробітниками Астраханської морської філії, курсантами, їхніми батьками та роз'яснити свої плани щодо подальшої спільної роботи.

5. Росморречфлоту розглянути пропозиції щодо збереження в Астрахані самостійного навчального закладу, наприклад, водного інституту, зберігши підготовку фахівців, у тому числі і суднобудівників, згідно зі стандартизацією.

З урахуванням нововиявлених обставин прийняти продумане та розумне рішення, яке задовольнить співробітників, курсантів та їхніх батьків, а також жителів міста Астрахані та іноземних учнів.

Як останній варіант.

Адміністрації області та обласної Думі звернутися до Мінобрнауки та Росморречфлоту з проханням створити в Астрахані водний інститут та включити його до структур міністерства освіти та науки як самостійний навчальний заклад, обґрунтувавши доцільність цього кроку.

Якщо Астраханський морський навчальний заклад (філія) буде ліквідовано, то на морській освіті в Астрахані буде поставлено хрест і на довгий час залишаться незнятими проблеми, в т.ч. близько 300 молодих людей не матимуть змоги вступити до навчання.

В.УСОВ ,
випускник Астраханського морського училища.
Начальник Астраханського Морехідного училища у 1977-1988 роках.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, що розміщуються.
Усі претензії надсилати авторам.