Куди зникли десять негренят? Історія однієї лічилки. Десять негренят Хто написав кримінальний роман десять маленьких ніггер

Ну і ще одна книжка ...

Цитата:
Десять негренят / Ten Little Niggers

Історія знаменитої пісні-лічилки починається в Північноамериканських Штатах в 1860-х роках. Саме тоді Септімус Віннер, автор з Філадельфії (штат Пенсільванія, Північ у громадянській війні), написав на основі фольклорного гумору пісню «10 маленьких індіанців» (Ten Little Indians).

Через якийсь час в рамках культурного обміну пісня виявилася в вікторіанської Англії і була на ура прийнята в тодішні театралізовані шоу легкого жанру, але попередньо зазнала деяких змін. Англійський автор-пісняр Френк Грін адаптував текст під потреби часу і місця, переписавши деякі рядки і помінявши індіанців на негренят (точніше негрів - niggers). Але це довелося змінити не тільки тому, що негри, більш ніж індіанці, зрозумілі європейській публіці. важливим моментом було те, що тоді в розважальних жанрах були популярні прийоми, в яких актори гротескно гримировались під чорношкірих і в такому вигляді виконували свої номери. Ця іміджева фішка існувала досить довго і пізніше активно використовувалася в джазі - «білої» музики, яка видається за «чорну», що можна бачити на кінохроніці першої половини ХХ-го століття.

У підсумку цей англійський варіант Ф. Гріна про «Десять негренят» став канонічним літературним, і в такому вигляді повернувся в Америку, де був шикарно виданий в 1890-му році у вигляді барвистою дитячої книги, ставши одним з яскравих артефактів «Золотого століття дитячої літератури ».

У деякому роді «Десять негренят» така ж північноамериканська класика, як і «Чарівник з країни Оз» або «Пригоди Тома Сойєра», проте навряд чи при нинішньому форматі суспільства, хтось сприймає це саме так. «Расистську» підгрунтя побачити тут набагато простіше, ніж живий гумор і прикмети свого часу. Насправді ніякого расизму там немає - думали тоді так люди, в такому світі жили. До того ж рабство було скасовано, чорне населення починало набувати прав. Перспективи були намічені відмінні.

Потужний піар і популярність з новою для себе боку пісня-лічилки про негренят отримала після виходу однойменного детективного роману Агати Крісті в 1939 році. Однак при перевиданнях книга з політкоректних міркувань кілька разів змінювала назву на «Десять маленьких індіанців», «І не залишилося нікого ...» (And Then There Were None). У 70-е роман був на кшталт перевиданий під оригінальною назвою - «Десять негренят», але все одно в англомовному сегменті світової літератури він більш відомий як «Ten Little Indians». У нас в країні через відсутність проблеми з неграми і рабством книга завжди виходила під рідним назвою, а в 1987 році був знятий відомий фільм.

Фотографії диво-книги випадково виявив на інтернет-аукціоні. Обкладинки там не було, не було, відповідно, і лівої частини картинки на першому розвороті. Який текст використовувався в книзі у А.Кристи і фільмі я не пам'ятаю і шукати не хочу, тому пропоную своє вільне перекладення зі смисловим прив'язкою до ілюстрацій.

Десять негренят проїхатися зібралися.
Один продав свій великий - удев'ятьох залишилися.

Дев'ять негренят півночі відривалися.
Один проспав веселощі, ті увосьмеро залишилися.

Вісім негренят за 10 миль поїхали.
Один застряг в дорозі, а семеро доїхали.

Сім негрів у дворі рубати дрова намагалися.
Один перестарався, і вшістьох залишилися.

Шість негренят на пасіці з вуликами грали.
Один покусаний міцно був, а п'ятеро втекли.

П'ять негренят в суді зі справами розбиралися.
Один потрапив у в'язницю, а четверо змоталися.

Чотири негреня пішли купатися в море.
Один був з'їдений рибою, і їх залишилося троє.

Троє негренят у звіринці голосно іржали.
Один ведмедем схоплений був, але двоє втекли.

Двом негренята опівдні на сонці припекло.
Один поїхав дахом, іншому пощастило.

Останньому не довгим самотність дісталося.
Одружився він вдало. І негрів не залишилося ...

В кінці хочу привести зразок нашого, російського, міського фольклору на тему десятьох негренят. Відновлюю по пам'яті з дитинства:

Десять негренят пішли купатися в море,
Десять негренят гралися на просторі.
Один з них потонув,
Йому купили труну.
І ось вам результат:

Дев'ять негренят пішли купатися в море ...

Ніхто з негренят не йде купатися в морі,
Ніхто з негренят Не жваво на просторі.
Але тут один воскрес,
Йому купили хрест.
І ось вам результат:

Один з негренят йде купатися в море ...

І так, поки не воскреснуть всі десять, щоб потім знову почати тонути ...
Вот такой вот метемпсихоз, такий ось круговорот негрів в природі. Чи не пропадають у нас «ні за що, ні про що» негренята, завжди повертаються ...

Http://nkgr.livejournal.com/8372.html#cutid1

оригінал виданий 6 листопада 1939 перекладач Лариса Беспалова видавець сторінок 256 (перше видання) Носій книга ISBN Попередня Загадка на море Наступна сумний кипарис Електронна версія

Письменниця вважала цей роман своїм найкращим твором і в 1943 році написала по ньому п'єсу. Роман також є найбільш продаваним романом Агати Крісті: в усьому світі продано близько ста мільйонів примірників.

енциклопедичний YouTube

1 / 1

✪ Агата Крісті - Десять негренят. аудіокнига детектив

субтитри

сюжет

Десять абсолютно незнайомих (крім однієї подружньої пари) Один з одним людей приїжджають на Негритянський острів на запрошення містера і місіс А. Н. Оним (Алек Норман Оним і Анна Ненсі Оним). Онімів на острові немає. У вітальні стоїть таця з десятьма порцеляновими негренятами, а в кімнаті у кожного з гостей висить дитяча лічилка, що нагадує «Десять зелених пляшок»:

«Десять негренят» (Класичний переклад Беспалової Л. Г.) Десять негренят вирушили обідати, Один поперхнувся, їх залишилося дев'ять. Дев'ять негренят, поївши, клювали носом, Один не зміг прокинутись, їх залишилося вісім. Вісім негренят в Девон пішли потім, Один не повернувся, залишилися семеро. Сім негренят дрова рубали разом, Зарубав один себе - і залишилося шість їх. Шість негренят пішли на пасіку гуляти, Одного вжалив джміль, їх залишилося п'ять. П'ять негренят суддівство вчинили, Засудили одного, залишилося їх чотири. Чотири негрітёнка пішли купатися в море, Один попався на приманку, їх залишилося троє. Троє негренят у звіринці виявилися, Одного схопив ведмідь, і вдвох залишилися. Двоє негренят лягли на сонці, Один згорів - і ось один, нещасний, самотній. Останній негреня подивився стомлено, Він пішов повісився, і нікого не стало.

Коли гості збираються у вітальні, дворецький Роджерс, по залишеному йому письмовим наказом онімів, включає грамофон. Гості чують голос, який пред'являє їм звинувачення в скоєних вбивствах.

- доктор Армстронг оперував жінку похилого віку, Мері Елізабет Клііс, будучи п'яним, в результаті чого вона померла. - Емілі Брент вигнала з дому молоду служницю, Беатрису Тейлор, дізнавшись, що та завагітніла поза шлюбом; дівчина втопилася. - Віра Клейторн була нянею Сирила Хемілтона, який стояв на шляху її коханця Хьюго до спадщини. Під час купання Віра дозволила хлопчикові заплисти за скелю - в результаті той потрапив в перебіг і потонув. - Поліцейський Вільям Генрі Блор дав неправдиві свідчення в суді, що призвело до висновку невинного Ландора на каторзі, де той через рік помер. - Джон Гордон Макартур під час війни відправив на вірну смерть підлеглого, коханця своєї дружини Артура Річмонда. - Філіп Ломбард кинув 20 осіб, тубільців східно-африканського племені в Велді, вкравши всю провізію, залишив їх на вірну смерть. - Томас і Етель Роджерс, Служачи у міс Брейді, літній хворої жінки, не дали їй вчасно ліки; вона померла, залишивши Роджерс невелику спадщину. - Ентоні Марстон задавив на машині двох дітей, Джона і Люсі Комбс. - Лоуренс Джон Уоргрейв засудив до смерті Едварда Ситона.

Човен, яка привезла гостей, не повертається, починається буря і гості застряють на острові. Вони починають вмирати один за іншим відповідно до дитячої лічилки про негренят, статуетки яких зникають з кожною смертю.

Першим вмирає Марстон - в келиху віскі виявився ціаністий калій. Роджерс зауважує, що один з порцелянових негренят зник.

На ранок вмирає місіс Роджерс, в її келих підмішали смертельну дозу снодійного. Суддя заявляє, що Оним швидше за все небезпечний маніяк і вбивця. Чоловіки обшукують острів і будинок, але нікого не виявляють. Макартура знаходять убитим. Уоргрейв заявляє, що вбивця серед гостей, оскільки більше нікого на острові немає. На період смерті генерала ні у кого не було алібі.

Вранці дворецького Роджерса знаходять зарубаний. Того ж ранку вмирає Емілі Брент від уколу ціаністого калію. Міс Брент вкололи шприцом доктора Армстронга. Одночасно зникає револьвер Ломбарда, який той привіз з собою.

Віра піднімається до себе в кімнату, через хвилину інші чують її крики. Чоловіки кидаються в кімнату Віри і виявляють, що вона втратила свідомість, тому що в темряві торкнулася підвішених до стелі водоростей. Повернувшись до зали, вони знаходять суддю застреленим, одягненим в червону мантію і перуку. Ломбард знаходить револьвер в своєму ящику.

Цієї ж ночі зникає доктор Армстронг. Тепер залишилися впевнені, що доктор і є вбивця. Вранці вони виходять з дому і залишаються на скелі. Блор повертається в будинок за їжею, Віра і Ломбард чують дивний гуркіт. Вони знаходять Блора убитим - на його голову скинули мармурові годинник у формі ведмедя. Потім вони знаходять тіло Армстронга, викинуте на берег припливом.

Залишаються тільки Віра і Ломбард. Віра вирішує, що Ломбард - вбивця. Вона дістає його револьвер і вбиває Філіпа. Віра повертається в будинок, впевнена, що вона в безпеці, заходить в свою кімнату і бачить петлю і стілець. У глибокому шоці від пережитого і побаченого, вона піднімається на стілець і вішається.

Епілог

Прибула на острів поліція знаходить 10 трупів. Інспектор Мейн і сер Томас Легг з Скотленд-Ярду намагаються відновити хронологію подій і розгадати таємницю вбивств на негритянському острові, в кінці кінців вони приходять в глухий кут. Вони вибудовують версії щодо останніх убитих:

• Армстронг забрав, після чого кинувся в море, його тіло було прибито до берега припливом. Проте подальші припливи були нижче і було точно встановлено що тіло знаходилося у воді 12 годин.
• Філіп Ломбард обрушив годинник на голову Блора, змусив Віру повіситися, повернувся на пляж (там було знайдено його тіло) і застрелився. Однак револьвер лежав перед кімнатою судді.
• Вільям Блор застрелив Ломбарда і змусив Віру повіситися, після чого обрушив собі на голову годинник. Але ніхто не вибирав такий спосіб самогубства і поліцейським відомо, що Блор був пройдисвітом, прагнення до справедливості у нього не було.
• Віра Клейторн застрелила Ломбарда, скинула на голову Блора мармурові годинник, а потім повісилася. Але хтось підібрав перекинутий нею стілець і поставив його біля стіни.

визнання вбивці

Рибалки знаходять пляшку з листом і передають його в Скотленд-ярд. Автор листа - суддя Уоргрейв. Ще в юності він мріяв про вбивства, але йому заважало прагнення до справедливості, через що він і став юристом. Будучи невиліковно хворим, він вирішив задовольнити свою пристрасть і відібрав дев'ять осіб, які вчинили вбивства, але з якихось причин уникли покарання. Десятим став злочинець Айзек Морріс, через якого Уоргрейв придбав острів. Перед поїздкою на острів суддя отруїв Морріса. Перебуваючи на острові, він винищив інших. Убивши міс Брент, він вступив в змову з Армстронгом, заявивши, що підозрює Ломбарда. Армстронг допоміг судді інсценувати смерть, після чого вбивця вночі виманив його на скелю і скинув в море. Переконавшись, що Віра повісилася, Уоргрейв піднявся до себе і застрелився, прив'язавши револьвер гумкою до дверей і до окулярів, які підклав під себе. Після пострілу гумка відчепилися від дверей і повисла на дужки окулярів, револьвер впав у порога.

персонажі

«Негренята»

1. Ентоні Марстон - молодий хлопець. Любить ганяти на автомобілі. Був запрошений своїм другом.
2. Етель Роджерс - дружина Томаса Роджерса, кухарка.
3. Джон Макартур - старий генерал. Отримав запрошення на острів від старих армійських товаришів.
4. Томас Роджерс - дворецький. Разом зі своєю дружиною був найнятий містером онімів.
5. Емілі Брент - літня жінка. Отримала запрошення написане нерозбірливим почерком, припустила, що від старої знайомої.
6. Лоуренс Джон Уоргрейв- старий суддя. Дуже розумний і мудрий чоловік.
7. Едуард Армстронг - доктор з Харлі-стріт. Був запрошений на роботу в якості лікаря за солідний гонорар.
8. Вільям Генрі Блор - інспектор у відставці. Був пройдисвітом і завжди впевненим у своїх силах.
9. Філіп Ломбард - займався брудними справами. На острів приїхав за пропозицією Айзека Морріса.
10. Віра Клейторн - молода дівчина, приїхала на острів за пропозицією місіс Оним, щоб стати її секретаркою.

другорядні герої

• Фред Нарракотт - Водій човна, привозить гостей на острів.
• Айзек Морріс - Таємничий адвокат містера онімів, займається організацією злочину, десятий «негреня». Торгував наркотиками, через які загинула дочка одного з друзів Уоргрейва.
• інспектор Мейн - Розслідує вбивства на острові в епілозі роману.
• Сер Томас Легг - Помічник комісара Скотланд-ярда.
• Старий моряк
• працівник станції
• Хьюго Гамільтон - Коханий Віри Клейторн, дядько Сирила. Після смерті хлопчика успадкував титул і стан, але, здогадуючись, що Віра навмисне відпустила Сирила до скелі у відкрите море, розірвав з нею всі відносини. Саме від Хьюго Лоренс Уоргрейв дізнається про злочин Віри.

У культурі

п'єса

У 1943 році Агата Крісті написала п'єсу з трьох актів під назвою «І нікого не стало». П'єса ставилася в Лондоні з режисером Ірен Хентсчел. Прем'єра відбулася в театрі Нью Вімблдон 20 вересня 1943 року, після чого в той же год 17 листопада перейшла на Уес-Енд в театр Сент Джеймса. п'єса отримала хороші відгуки і витримала 260 вистав до 24 лютого 1944 року, коли в театр потрапила бомба. Тоді 29 лютого постановка була перенесена в Кембриджський Театр і йшла там до 6 травня, після чого 9 травня знову повернулася в Сент-Джеймс і остаточно закрилася 1 липня.

П'єса також була поставлена \u200b\u200bна Бродвеї в Театрі Броадхарст режисером Альбертом де Корвілл, але вже під назвою «Десять маленьких індіанців». Прем'єра відбулася 27 червня 1944, а 6 січня 1945 року постановка перейшла в Плімутську Театр і йшла там до 30 червня. Всього на Бродвеї було витримано 426 подань.

Текст п'єси друкується і до цього дня. З постановочних міркувань в п'єсі змінені імена деяких персонажів і їхні злочини, а також, на відміну від роману, п'єса закінчується хеппі-ендом. Віра, сама того не відаючи, тільки ранить Ломбарда, коли стріляє в нього, після чого стикається з вбивцею (особу вбивці не була змінена), який говорить їй, що він прийняв повільно діюча отрута, і коли він помре, то Вірі не залишиться нічого , крім, як накласти на себе руки, щоб не бути заарештованої. Тут з'являється Ломбард, вбиває вбивцю з пістолета, який Віра упускає після того, як думає, що вбила його, і на цьому п'єса закінчується. Заради такої кінцівки при перенесенні п'єси на великий екран (при екранізації) було змінено злочин Віри і біографія Ломбарда - Віра підозрюється у вбивстві чоловіка своєї сестри, проте з самого початку говорить, що не має до цього ніякого відношення, а Ломбард в фіналі зізнається, що насправді він не Філіп Ломбард, а його друг Чарльз Морлі, і що справжній Філіп Ломбард наклав на себе руки, але Чарльз знайшов його запрошення на Негритянський острів і приїхав сюди під його виглядом, думаючи, що це допоможе розкрити таємницю його самогубства. Дана кінцівка використовувалася в першій екранізації 1945 року і далі використовувалася у всіх наступних, крім радянської 1987 року. У самій же п'єсі Ломбард залишається Ломбардом, а злочини, в яких звинувачуються Віра і Філіп, ідентичні злочинів в романі.

екранізації

Роман екранізувався безліч разів. Першою екранізацією стала американська картина «І не залишилося нікого», знята в 1945 році Рене Клером. Основною відмінністю від роману стала кінцівка, перероблена під хеппі-енд на основі тієї, що Агата Крісті написала для п'єси, тільки з однією відмінністю: Ломбард заздалегідь пропонує Вірі фальсифікувати його вбивство, після чого Віра навмисно стріляє повз Ломбарда, так як вони стоять за межами будинки і вбивця з вікна не може почути про що вони говорили. Наступні рімейки фільму (1965, і 1989), що виходили під назвами "Десять маленьких індіанців" і "Десять маленьких індійців», використовували ту ж саму кінцівку. Тільки радянський 2-серійний фільм «Десять негренят» режисера Станіслава Говорухіна (1987) використовував оригінальну назву роману і повністю відповідав сюжетної лінії з похмурою кінцівкою.

У грудні 2015 року на телеканалі «BBC One» вийшов британський міні-серіал «І нікого не стало», який став першою англомовною екранізацією, яка використала оригінальну кінцівку роману.

Чого тільки не зустріне читач в цій статті! На нього чекає безліч витончених смертей, детективних загадок, веселих пісень, а також трохи расизму, толерантності та елементарної арифметики. Загалом, мова піде про знамениту дитячої лічилки про десять негренят.

Своєю знаменитістю (по крайней мере, у нас) цей віршик про що зобов'язаний однойменному детективному романі Агати Крісті, вперше опублікованому в 1939 році.

Перше видання роману.

Нагадаю, що мова в ньому йде про десяти героїв, яких хтось невідомий підступно заманює і ізолює в готелі на безлюдному острові. Після чого гості по черзі гинуть - причому не просто так, а слідуючи дитячої лічилки. Текст цієї лічилки висить в кожному номері готелю і говорить наступне:

Десять негренят вирушили обідати,
Один поперхнувся, їх залишилося дев'ять.
Дев'ять негренят, поївши, клювали носом,
Один не зміг прокинутись, їх залишилося вісім.
Вісім негренят в Девон пішли потім,
Один не повернувся, залишилися семеро.
Сім негренят дрова рубали разом,
Зарубав один себе - і залишилося шість їх.
Шість негренят пішли на пасіку гуляти,
Одного вжалив джміль, їх залишилося п'ять.
П'ять негренят суддівство вчинили,
Засудили одного, залишилося їх чотири.
Чотири негрітёнка пішли купатися в море,
Один попався на приманку, їх залишилося троє .*
Троє негренят у звіринці виявилися,
Одного схопив ведмідь, і вдвох залишилися.
Двоє негренят лягли на сонці,
Один згорів - і ось один, нещасний, самотній.
Останній негреня подивився стомлено,
Він пішов повісився, і нікого не стало.
…………………………………………………………………………….
* - В оригінальному тексті цей рядок виглядає сильно інакше: «A red herring swallowed one ... (« Одного проковтнула червона оселедець ... »). Але це тільки на перший погляд. Виявляється в англійській мові вираз «червона оселедець» має двоякий сенс і також означає «помилковий слід; відволікаючий маневр". Саме на приманку судді попадається і гине доктор в романі.

Крім того в готелі знаходиться блюдо з порцеляновими статуетками негренят і після кожного вбивства одна статуетка зникає.

Треба сказати, що в англійській літературі існували і інші лічилки на вибування. Наприклад, «Десять зелених пляшок»:

Десять пляшок стояло на стіні,
Одна з них впала,
Залишилося тільки дев'ять ...

Однак, віршик про негренят народився по той бік Атлантики - в США (чому в ньому згаданий відверто англійська Девон не зовсім ясно). До моменту публікації роману считалочка вже мала давню історію і була добре відома в Європі (Агата Крісті знала її з дитинства).

А почалося все аж в 1849 році, коли американський сонграйтер Септімус Віннер опублікував текст пісеньки під назвою «Old John Brown». У ній ще не було ні смертей, ні негренят. Сюжет був вкрай невигадливий - спочатку якийсь «старий Джон Браун» зустрічав маленьких індіанців, після чого слідував рефрен-лічилки: «Оne little, two little, three little Injuns ...» і т.д. ( «Injuns» замість «Indians» - це не помилка, а ерратів - тобто свідоме перекручування слова - на кшталт «падонської мови»).

У 1868 році Віннер переробив пісеньку в «Ten Little Injuns». Рефрен залишився той же, зате з'явився знайомий сюжет на спадання. Деякі смерті носили національний колорит - наприклад, один індіанець загинув від перепою, а інший випадав за борт каное. Втім, останнім індіанця щастило - він зустрічав свою «скво» і одружився. Деталі фіналу іноді розрізнялися. В одній версії пара знову народжували 10 індіанців, в інший же - після одруження слідувала рядок «and then there were none» ( «і нікого не залишилося»). Чи то це натяк на те, що після шлюбу життя немає (жартую), то чи на те, що «вінець - казці кінець».

Септімус Віннер і ноти до «10 меленьким індіанцям» (1868).

У 1869 році інший сонграйтер - Френк Дж. Грін - переробив текст Віннера і разом з композитором Марком Мейсоном написав пісеньку для т.зв. «Minstrel show». У той час на американській естраді був популярний жанр під назвою «Blackface» - білі виконавці фарбували особи в чорний колір і зображували на сцені негрів, дурному кривляючись і перекручуючи англійська мова. У зв'язку з цим «маленьких індіанців» у версії Гріна змінили «негренята», а сюжет уже повністю відповідав тому, який ми зустрічаємо в романі А. Крісті.

https://youtu.be/r3ghsO5Avcs

За іронією долі «черноліций» колектив, який популяризував в Англії пісеньку «Ten Little Niggers», теж звали КРИСТИ - точніше, CHRISTY MINSTRELS. Считалочка швидко перейшла в розряд дитячої літератури і розійшлася по світу у вигляді книжечок з яскравими ілюстраціями. Вважалося, що, завдяки їй, дітки не тільки освоюють арифметику, а й вчаться не робити необдуманих вчинків. Те, що мораль носило досить жорстокий характер, тоді нікого не бентежило.

Втім, американське видавництво «McLoughlin Brothers» в 1895 році все-таки переглянуло текст Гріна і зробило фінал більш оптимістичним - як і в версії Віннера, останній герой не гинув, а одружився.

До 1930-40-х років слово «nigger» в США стає неполіткоректним, і лічилка публікується тільки в «індіанському» варіанті - причому, як правило, в ранньому ( «Раз - індіанець, два - індіанець ...»). Саме такий ми чуємо її в диснеївському мультику 1933 року «Старий король Коль».

У зв'язку з цим, коли в 1940 році вийшло перше американське видання роману Крісті, його назву змінили на «And Then There Were None» ( «І не залишилося нікого»). Так само називалася і американська екранізація 1945 року. Текст лічилки залишився таким же, як в оригіналі, якщо не брати до уваги заміни негренят індіанцями.

Треба сказати, що цей фільм взагалі досить забавний - моторошна історія була присмачена неабиякою порцією гумору і навіть мала ... хеппі-енд.

Кадр з к-ф «І не залишилося нікого» (1945).

Іноді сюжет екранізацій змінювався настільки, що доводилося коригувати і считалочку. Наприклад, в британському рімейку «Десять маленьких індіанців» 1965 року герої виявляються не на острові, а в гірській готелі, куди можна потрапити тільки по канатній дорозі. Так як деякі смерті погано корелювали з оригінальним віршиком, два рядки довелося змінити на «Один з них втік» (Герой гине, намагаючись втекти по канатній дорозі) і «Один зустрів кицьку» (Герой гине, ганяючись за кішкою).

Считалочка про індіанців знайшла своє відображення і в поп-музиці. Наприклад, в 1954 році перетворив її в заводний рок-н-рол.

А в 1962 році написали на її основі хіт в стилі «серф-рок» з оригінальним текстом, де 10 маленьких індіанців намагаються завоювати серце індіанки.

У 1967 році свою оригінальну трактовку лічилки запропонував співак Гаррі Нільссон. У його версії індіанці гинули, порушуючи по черзі десять біблійних заповідей - «один стояв і дивився на дружину іншого» (перелюб), «один взяв товари свого сусіда» (крадіжка), «один сказав неправду про інше» ( «лжесвідчення»), і т.д. У тому ж році пісню Нильссона записала група.

Самою ж дотепною виявилася пісенька німецької панк-групи DIE TOTEN HOSEN «Zehn kleine Jagermeister» ( «Десять маленьких єгермейстер»), випущена в 1996 році. Її назва має безпосереднє відношення до німецької марки лікеру «Jagermeister». Недарма в анімаційному кліпі гинуть зовсім не єгері, а олені (логотип цього напою). Незважаючи на велику кількість «чорного гумору», все звучить відчайдушно і позитивно.

10 маленьких мисливців (переклад Mickushka)

маленький мисливець
Не любив самотності
Тому запросив на Різдво
Дев'ять інших бравих мисливців

Десять маленьких мисливців
розкурили косячок
Одного з них вбило
І залишилося тільки дев'ять

Дев'ять маленьких мисливців
Хотіли отримати спадок
Щоб було що наслідувати
Довелося одному померти

Вісім маленьких мисливців
Любили швидко їздити
Семеро поїхали в Дюссельдорф
А один виїхав в Кельн

Приспів 1:
Один за всіх і всі за одного
Коли один йде
Чи не лити ж тепер сльози?
Одного разу кожен помре
Не варто звертати уваги
Так влаштоване життя, ти або я

Сім маленьких мисливців
Були на побаченнях
У одній з подруг несподівано
Повернувся чоловік з відрядження

Шість маленьких мисливців
Хотіли зекономити на податках
Одного посадили до в'язниці
І довелося йому заплатити

У п'яти маленьких мисливців
перевіряли документи
До одного поліцейський причепився
І залишилося їх тільки четверо

приспів 1

Приспів 2:

Одного разу повинен кожен піти
І якщо навіть твоє серце розіб'ється
Від цього не настане кінець світу
Не варто хвилюватися через дрібниці

Чотири маленьких мисливця
Служили в Бундесвері
Посперечалися, хто більше вип'є
Переможця з нами більше немає

Три маленьких мисливця
Пішли в кафе пообідати
Два біфштекса були з квасолею
А третій з коров'ячим сказом

Два маленьких мисливця
Попросили політичного притулку
Одному його надали
А іншому сказали: ну це занадто

приспів 1
приспів 2

маленький мисливець
Не любив самотності
Тому запросив на Великдень
Дев'ять нових бравих мисливців

Треба відзначити, що у німців лічилка про негренят була особливо популярна - за кількістю її перевидань Німеччина поступалася тільки Великобританії і США. Перша німецькомовна версія - «Zehn kleine Negerlein» - була видана в 1885 році в книжечці під назвою «З Камеруну» (Камерун якраз недавно став німецької колонією). Вже тут текст оригінальної лічилки був кардинально перероблений і придбав національні риси - негренята то забивають свиню, то упиваються до смерті баварським пивом, то замерзають, опинившись на вулиці без взуття і панчіх. Кінцівка варіювала від трагічної, до оптимістичною, де негреня знаходив маму.

Німецьке видання 1885 р

Цікаво, що з приходом до влади в Гітлера, його противники склали нову версію лічилки - «Zehn kleine Meckerlein» ( «Десять маленьких буркотунів»), в якій герої зникали, як тільки починали критикувати нацистів. Втім, в кінці все буркотуни зустрічаються ... в катівнях концтабору Дахау.

Одного разу десять буркотунів
Вирішили пообідати,
Один сказав, що Геббельс бреше,
І їх залишилося дев'ять.

Тоді вирішили буркотуни:
"Ми говорити закинемо".
Один став мовчки міркувати,
І їх залишилося вісім.

Гуляли вісім буркотунів,
Не думаючи зовсім,
Один чогось записав,
І їх залишилося сім.

Тоді сім бравих буркотунів
Зайшли в кафе поїсти.
Один сказав: "Ну і бурда!",
І їх залишилося шість.

Шість нерозлучних буркотунів
Знову пішли гуляти,
Один штовхнув штурмовика,
І їх залишилося п'ять.

Послухати музику зійшлися
Вони в одній квартирі,
Один промовив: "Мендельсон",
І стало їх чотири.

Бурчали вчотирьох вони
Вже набагато злій,
Але даремно один з них сказав,
Що алкоголік Лей.

І дарма лаяли "Міф" вони,
Зібравшись на трьох:
З'явився доктор Розенберг
І взяв двох з них.

Останній з десятьох
Був страшно самотній,
Але незабаром дев'ять інших
У Дахау зустріти зміг.

У 1965 році свою версію цього антифашистського віршика виконав - на сцені Театру на Таганці в спектаклі «Полеглі і живі». Текст місцями відрізнявся від оригінального - зате кінець був більш обнадійливим.

Зібралися десять буркотунів,
Є чудеса всюди адже,
Один сказав, що Геббельс бреше -
І їх залишилося дев'ять.

Вирішили дев'ять буркотунів -
Тепер базікати ми кинемо,
Один став мовчки міркувати -
І їх залишилося вісім.

Гуляли вісім буркотунів,
Кругом лісова покров,
Один раптом щось записав -
І їх залишилося сім.

Сім буркотунів зайшли в кафе
Чого-небудь поїсти,
Один скривився - ось бурда -
І їх залишилося шість.

Шість буркотунів йшли на парад,
Один хотів відстати,
Його помітив штурмовик -
І їх залишилося п'ять.

П'ять буркотунів сиділи раз
У одного в квартирі,
Він Мендельсона заграв -
І їх вже чотири.

Зійшлися чотири буркуна
Зітхати про кращому ладі,
Але чиєсь зітхання підслухав син -
І їх залишилося троє.

Три буркуна бульваром йшли,
Плелися ледь-ледь,
Один в потилиці почухав -
І їх залишилося два.

Два буркуна беруть «Main Kampf», -
Давай, мовляв, подивимося, -
Один, статут читати, позіхнув -
І їх вже один.

Буркун ось цю пісню заспівав,
Його могли повісити,
Але лише відправили в Дахау,
Там зустрілися всі десять.

Адольф вирішив - ну, їм капут,
Чи не будуть колобродити.
Але буркотуни - і там, і тут,
Їх - мільйонів десять.

цікаву і трагічну історію має єврейський аналог лічилки, складений музикантом Марком Розенбергом. Взявши за основу народну єврейську пісню на ідиші «Tsen Brider» ( «10 братів») і сюжетну логіку «10 негренят», він описав історію десяти братів-євреїв, які намагаються торгувати різним товаром, але кожен раз зазнають невдачі.

Пішли ми, десять братів,
акцизом промишляти.
Один, бідолаха, помер,
і треба рахунок зменшувати.

У Юдель - скрипице,
у Гдаля - контрабас.
Зіграйте нам, зіграйте
на вулиці зараз!

Пішли ми, дев'ять братів,
візництвом промишляти.
Один, бідолаха, помер,
і треба рахунок зменшувати.

Пішли ми, вісім братів,
буряком промишляти.
Один, бідолаха, помер,
і треба рахунок зменшувати.

Вирішили ми, сім братів,
печивом промишляти.
Один, бідолаха, помер,
і треба рахунок зменшувати.

Вирішили ми, шість братів,
текстилем промишляти.
Один, бідолаха, помер,
і треба рахунок зменшувати.

Вирішили ми, п'ять братів,
пивом промишляти.
Один, бідолаха, помер,
і треба рахунок зменшувати.

Пішли чотири брата
чаєм промишляти.
Один з нас помер,
і треба рахунок зменшувати.

Вирішили ми, три брата,
залізом промишляти.
Один, бідолаха, помер,
і треба рахунок зменшувати.

Вирішили ми, два брата,
кісткою промишляти.
Один з нас помер,
і треба рахунок зменшувати.

Я свічками торгую,
і знову - не до добра.
Напевно, теж скоро
я з голоду помру.

Склав цю пісню Розенберг в 1942 році, перебуваючи ... в катівнях концтабору Заксенхаузен, і навіть репетирував її з підпільним хором. У наступному році музиканта і членів хору відправили в газову камеру, але пісня вижила.

Що стосується оригінального віршика про десять негренят, то його перший переклад на російську мову, мабуть, належить ( «Купалися десять негренят ...»). Правда, при житті письменника він так і не був опублікований і вперше з'явився в другому томі «Творів для дітей» (1968).
Версія Маршака вийшла вельми вільної, хоча подекуди письменник дотримується оригінальних сюжетних ліній (суд, бджоли, звіринець).

Купалися десять негренят.
Не можна пустувати в річці адже!
Але так пустував впертий брат,
Що братів стало дев'ять.

Одного разу дев'ять негренят
Полювали за лосем.
Потрапив на ріг дев'ятий брат,
І ось їх стало вісім.

Гуляли вісім негренят.
У лісі стояла темінь,
Пропав безвісти молодший брат,
І братів стало сім.

Спекла сімка негренят
Пиріг - і села є.
Об'ївся самий жадібний брат,
І братів стало шість.

Пішли шість братів-негренят
Закони вивчати.
До суду надійшов красномовний брат,
І братів стало п'ять.

П'ятірка братів-негренят
Ловила бджіл в квартирі,
Ужалений в вухо п'ятий брат,
І стало їх чотири.

У лісі четвірку негренят
Наздогнали дикуни.
Був з'їдений наступний брат,
І братів стало три.

У звіринці троє негренят
Забралися в клітку лева.
Роздертий на смерть третій брат,
І братів стало два.

Топили двоє негренят
У непогожий день камін.
У вогонь один звалився брат,
І вцілів один.

Класична ж версія віршика, наведеного на початку статті, належить першій перекладачці роману А. Крісті - Л. Беспалової.

Є й інші варіанти.

Якимись невідомими шляхами считалочка проникла навіть в російський дворовий фольклор. Як правило, це була пісенька, де місце негренят займали поросята, які одноманітно тонуть:

Десять поросят пішли купатися в море,
Десять поросят гралися на просторі.
Один з них потонув,
Йому купили труну.
І ось результат:
Дев'ять поросят ...

Так триває аж до останнього куплету, де текст закільцьовується і перетворюється в аналог нескінченної казки про білого бичка:

Але він пішов на дно.
І зустрів там свиню ...
І ось результат:
Десять поросят.

Сьогодні, Росія залишилася рідкісної країною, де роман Агати Крісті публікується під оригінальною назвою. Коли в 1987 році Станіслав Говорухін випустив свій фільм «Десять негренят», слово «nigger» в анлосаксонском світі було вже давно поза законом. А незабаром і слово «індіанець» стало нетолерантним - замість нього тепер використовують вираз «Native American» ( «корінний американець»). В результаті майже всі західні видання та екранізації роману нині носять нейтральну назву «And Then There Were None». Подивіться, хоча б, однойменний британський міні-серіал 2015 року, де в лічилки вже фігурують солдати. Острів, куди висадилися герої, теж перейменували в Солдатський (в оригіналі він був негритянським, тому що нагадував «голову з негроїдними губами»).

У нас до цих пір сміються над західною політкоректністю - іноді заслужено, але часто тому, що ми не бачимо ситуацію зсередини. Слово «негр» для нашої людини не несе негативної расистської конотації. Я чув, що і в країнах Латинської Америки на «negro» ( «чорний») - теж ніхто не ображається. Інша справа англійське «nigger», яке за довгу історію расової дискримінації в США набуло відверто зневажливий та образливий відтінок.

Щоб усвідомити глибину американського расизму досить поглянути на карикатури і рекламу початку XX століття, де особливо любили знущатися над чорношкірими дітьми.

Приклади принизливої \u200b\u200bрасової карикатури.

«А ти чия дитина?»

«Як роблять чорнило»

Зліва направо:
1) »Папа подивися! Я справжня блондинка ».
2) «Джентльмени віддають перевагу блондинкам».
3) «Завжди будь хорошим хлопчиком»(Реклама тютюну« Nigger Hair »-« Негрітягскіе волосся »)

"Сердечний привіт".

Негрів представляли в образах потворних, ледачих, брудних дикунів - з розумом п'ятирічної дитини (як тут не згадати слово «boy» - «хлопець» - з яким білі жителі ПАР часів апартеїду зверталися до всіх негрів, незважаючи на вік?).

На тлі цього віршик про десять невдах негренят звучав для американців з особливим (невідчутним для нас) присмаком. От скажіть, а російським б сподобалося, якби считалочка звучала так: «Одного разу десять« рашек »бухали за столом ...», А поруч був малюнок неголених пітекантропів в тілогрійка і з балалайками? Хоча ... в Росії знайдуться і такі, яким сподобається.

Для жителів континентальної Європи слово «негр» теж довгий час не носило расистського підтексту. Все змінилося, коли європейські країни заполонили емігранти з Африки, яким афроамериканських брати вже пояснили як огидно прізвисько «чорний». І вже в 2002 році постановка вистави «Десять негренят» в німецькому Ганновері викликала бурю протесту через свого неполіткоректного назви. А потім вже спрацював «ефект доміно» по всьому Євросоюзу. Наприклад, переінакшити роман Крісті зажадали навіть у Естонії, в якій велику кількість чорношкірих не спостерігається.

, .
Bookmark the.

У знаменитій лічилки довга історія, спочатку не пов'язана з Агатою Крісті і детективом. У 1860-х роках американський поет Септімус Віннер склав гумористичну пісню «10 маленьких індіанців». Через якийсь час пісня виявилася в вікторіанської Англії, де поет-пісняр Френк Грін замінив маленьких індіанців на більш зрозумілих англійцям маленьких негренят. У такому вигляді лічилка повернулася в Америку і була видана в 1890-му році у вигляді дитячої книги, що стала класикою американської дитячої літератури.
У першій версії лічилки останній негреня одружився, жив довго і щасливо і народилося у нього 10 негренят ...

У фільмі лічилка звучить так само, як і в творі Агати Крісті:

Дев'ять негренят, поївши, клювали носом,
Один не зміг прокинутись, їх залишилося вісім.

Вісім негренят в Девон пішли потім,
Один не повернувся, залишилися семеро.

Сім негренят дрова рубали разом,
Зарубав один себе - і залишилося шість їх.

Шість негренят пішли на пасіку гуляти,
Одного вжалив джміль, їх залишилося п'ять.

П'ять негренят суддівство вчинили,
Засудили одного, залишилося їх чотири.

Чотири негреня пішли купатися в море,
Один попався на приманку, їх залишилося троє.

Троє негренят у звіринці виявилися,
Одного схопив ведмідь, і вдвох залишилися.

Двоє негренят лягли на сонці,
Один згорів - і ось один, нещасний, самотній.

Останній негреня подивився стомлено,
Він пішов повісився, і нікого не стало.

Передостання частина лічилки в фільмі не була озвучена.

Письменниця Агата Крісті написала детектив в 1939 році, а через чотири роки драматург Реджинальд Сімпсон попросив дозволу написати п'єсу по її роману. Письменниця відмовила, сказавши, що зробить це сама. Для постановки в театрі вона вирішила переробити кінцівку - залишити в живих двох персонажів, зробивши їх невинними. На театральній сцені вижили Віра Клейтон і Філіп Ломбард.

Після виходу роману, який моментально став бестселером, «негренята» почали процес перетворення назад в «індіанців» ... У США з міркувань політкоректності роман вийшов під назвою «І нікого не стало», а пізніше б перейменований в «Десять маленьких індіанців» і все « негренята »в тексті так само були замінені на« маленьких індіанців ». Незважаючи на те, що фільми по детективу знімали багато разів і в різних країнах - екранізація Станіслава Говорухіна стала єдиною, яка зберегла оригінальні назву і кінцівку.

Зйомки проходили в Криму. Окремо містера Оуена стало знамените «Ластівчине гніздо». Частина будівлі була закрита фанерною декорацією замку, вибудуваної співробітниками Ялтинської кіностудії. Інтер'єрні епізоди знімали в Воронцовському палаці в Алупці, види негритянського острова знімали в селищі Гаспра, а загальний план острова «зіграв» макет в басейні.

Станіслав Говорухін та Тетяна Друбич паралельно з «Десятьма негренятами» знімалися в «АССІ» у Сергія Соловйова. На щастя, Соловйов знімав неподалік, в Ялті, тому режисер і актриса могли відлучатися на зйомки. Правда, один раз за Станіслава Говорухіна зйомками епізоду керувала актриса Людмила Максакова, а Тетяну Друбич у фінальній сцені самогубства підмінила гримерка - це її ноги бачить суддя Уоргрейв, відкривши двері кімнати Віри Клейтон. Так само можна помітити, що на ногах дублерші надіті інші панчохи ...

Дворецького Роджерса у виконанні Олексія Золотницький за сюжетом зарубали сокирою. Актора в кривавому гримі попросили перед початком зйомок полежати під дощем для посилення ефекту. У такому вигляді його і застала група нічого не підозрюють туристів, які з криками розбіглися, як тільки актор повернув до них голову.

На самому початку фільму невідомий розставляє фігурки негренят на блискучому підносі. Видно тільки руку в чорній рукавичці і мелькає нечітке відображення чоловічого обличчя. Глядачі вирішили, що це і є вбивця, виглядали його серед героїв. Однак, це був режисер фільму Станіслав Говорухін.