Жіночий інформаційний портал / свята / Краще менше та краще значення. Краще менше, та краще текст

Краще менше та краще значення. Краще менше, та краще текст

16.12.2020

У питанні про поліпшення нашого держапарату Рабкрин слід, на мою думку, не гнатися за кількістю і не поспішати. Ми так мало встигли досі подумати і подбати про якість нашого держапарату, що буде законною турбота про особливо серйозної підготовки його, про зосередження в Рабкрин людського матеріалу дійсно сучасного якості, т. Е. Відсталого від кращих західноєвропейських зразків. Звичайно, для соціалістичної республіки ця умова дуже скромно. Але нам перше п'ятиріччя порядно-таки набило голову недовірою і скептицизмом. Ми мимоволі схильні перейматися цією якістю по відношенню до тих, хто занадто багато і занадто легко просторікує, наприклад, про «пролетарської» культури: нам би для початку досить справжньої буржуазної культури, нам би для початку обійтися без особливо махрових типів культур добуржуазного порядку, т . е. культур чиновницької або кріпосницької і т. п. У питаннях культури квапливість і розмашисто шкідливіше за все. Це багатьом з наших юних літераторів і комуністів було б намотати собі добряче на вус.

І ось в питанні про держапараті ми тепер з попереднього досвіду повинні зробити той висновок, що краще б повільніше.

Справи з держапаратом у нас до такої міри сумні, щоб не сказати огидні, що ми повинні спочатку подумати впритул, яким чином боротися з недоліками його, пам'ятаючи, що ці недоліки коріняться в минулому, яке хоча перевернуто, але не викоренене, що не відійшло в стадію пішла вже в далеке минуле культури. Саме про культуру ставлю я тут питання, тому що в цих справах досягнутим треба вважати тільки те, що увійшло в культуру, в побут, в звички. А у нас, можна сказати, гарне в соціальному устрої до останньої ступені не продумане, не зрозуміло, чи не відчути, схоплено наспіх, не перевірено, чи не випробувано, не підтверджене досвідом, не закріплено і т.д. Інакше і не могло бути, звичайно, в революційну епоху і при такій запаморочливій швидкості розвитку, яка привела нас в п'ять років від царизму до радянського ладу.

Треба вчасно взятися за розум. Треба перейнятися рятівним недовірою до поспішно швидкого руху вперед, до всякого хвастощів і т.д. Треба задуматися над перевіркою тих кроків вперед, які ми повсякчас проголошуємо, щохвилини робимо і потім щомиті доводимо їх неміцність, несолідно і непонятост'. Найшкідливіше тут було б поспішати. Найшкідливіше було б покладатися на те, що ми хоч що-небудь знаємо, чи на те, що у нас є скільки-небудь значну кількість елементів для побудови дійсно нового апарату, дійсно вартого назви соціалістичного, радянського і т. П.

Ні, такого апарату і навіть елементів його у нас до смішного мало, і ми повинні пам'ятати, що для створення його не треба шкодувати часу і треба затратити багато, багато, багато років.

Які елементи є у нас для створення цього апарату? Тільки два. По-перше, робочі, захоплені боротьбою за соціалізм. Ці елементи недостатньо освічені. Вони хотіли б дати нам кращий апарат. Але вони не знають, як це зробити. Вони не можуть цього зробити. Вони не виробили в собі досі такого розвитку, тієї культури, яка необхідна для цього. А для цього необхідна саме культура. Тут нічого не можна вдіяти нахрапом або натиском, жвавістю або енергією, або яким би то не було кращим людським якістю взагалі. По-друге, елементи знання, освіти, навчання, яких у нас до смішного мало в порівнянні з усіма іншими державами.

І тут не можна забувати, що ці знання ми занадто ще схильні відшкодовувати (або мнить, що їх можна відшкодувати) ретельністю, скороспішністю і т.д.

Нам треба будь-що-будь поставити собі завданням для оновлення нашого держапарату: по-перше - вчитися, по-друге - вчитися і по-третє - вчитися і потім перевіряти те, щоб наука у нас не залишалася мертвою буквою або модною фразою ( а це, ніде правди діти, у нас особливо часто буває), щоб наука дійсно входила в плоть і кров, перетворювалася в складовий елемент побуту цілком і справжнім чином. Одним словом, нам треба пред'являти не ті вимоги, що пред'являє буржуазна Західна Європа, а ті, які гідно і пристойно пред'являти країні, що ставить своїм завданням розвинутися в соціалістичну країну.

Висновки зі сказаного: ми повинні зробити Рабкрин як знаряддя поліпшення нашого апарату, дійсно зразковим закладом.

Для того щоб він міг досягти необхідної висоти, потрібно триматися правила: сім раз примір, один раз відріж.

Для цього потрібно, щоб дійсно краще, що є в нашому соціальному ладі, з найбільшою обережністю, обдуманістю, обізнаністю було прілагаемо до створення нового наркомату.

Знаєте, що зараз дійсно модно? Мінімалізм. У всьому: в одязі, інтер'єрі, харчуванні ... Правило «краще менше, та краще» відмінно ілюструє цю нову модну філософію. А заодно і даний огляд. Нехай, в ньому зібрані речі не найдешевші, але кожна з них з легкістю замінить десяток предметів у вашому шафі. Так що в підсумку вийде навіть економно. Подивимося?

Побалувати себе обновкою - завжди приємно. Але ще краще не захаращувати гардероб речами, купленими в пориві шопоголизма «про запас», а інвестувати в нечисленні, але якісні покупки. Тим більше, саме ці деталі, а не найсвіжіші тренди, дозволять виглядати дійсно «дорого». Так що не відмовляйте собі в задоволенні покупки, якщо вам сподобаються дорогі ...

1. Годинники

Все просто: хороший годинник прослужать вам не один десяток років. А в діловому світі вони все ще вважаються «візитною карткою», здатної багато розповісти про своє власника. Так що брендові годинники - відмінний подарунок собі, коханій. Головне, віддавайте перевагу лаконічним моделям без зайвої екстравагантності.

2. Підвіска і сережки з одного сету

Ніхто не закликає вас збирати діаманти. Але дозволити собі один гармонійний гарнітур, який буде доречний і в ресторані, і на ділових переговорах додасть впевненості, варто. У всякому разі, в цьому впевнені багато з стилістів.

3. Дорога сумка

Від дизайнера з гучним ім'ям або навіть ручної роботи. Але тільки за умови, що вона буде виготовлена \u200b\u200bз натуральної шкіри з якісною фурнітурою, темного кольору, середнього або місткого розміру і лаконічного дизайну. Ніяких «камінь» і яскравих принтів. Зате така річ точно прослужить вам набагато довше, ніж пару сезонів, не втративши своєї актуальності. А всьому образу додасть цілісності і солідності.

4. Вовняна пальто

Добротне, якісне, класичного крою і нейтрального кольору, який підходить вашому кольоротипу (наприклад, чорний, сірий, бежевий або відтінок курній троянди). Таке пальто - ідеальний полотно: його завжди можна доповнити яскравими аксесуарами або взуттям. Та й, в остаточному підсумку, цей «полотно» добре і елегантно зігріє вам вогкою восени.

5. Вечірня сукня

Нехай одне, але зовсім карколомне. Нехай йому доведеться чекати свого часу. Але рано чи пізно він обов'язково настане. Купуйте плаття - і привід знайдеться.

6. Туфлі на каблуках

В ідеалі, класичні чорні або бежеві «човники». На випадок побачень, банкетів і важливих переговорів. Одна пара - зате скільки потенціалу!

7. Сонцезахисні окуляри

З щільного скла, з хорошим захистом від ультрафіолету і загальним «дорогим» враженням. Такий аксесуар заслуговує ретельних пошуків, адже він повинен робити комплімент саме вашої форми обличчя. А вибрати «свої» сонцезахисні окуляри допоможуть.

8. Двобортне пальто або тренч

Нехай легендарна модель від Burberry «по плечу» далеко не кожному, поповнити гардероб якісним тренчкота все одно варто. Для осені, весни і навіть прохолодних літніх вечорів - річ незамінна. Тим більше, що тренчі можна поєднувати і з класичним діловим чином, і з джинсами-кросівками, а заодно і накинути поверх красивого вечірнього або коктейльної сукні.

9. Гаманець

Тут на обличчя суто психологічний ефект: хороший гаманець для нас символізує добробут. Навіть, якщо всередині тільки пакетик з цукром і проїзний на метро.

10. Якісна косметика для догляду за шкірою

Тому що мода змінюється, навіть дорогі речі приходять в непридатність, а ваше обличчя буде з вами до кінця. А тому, на що точно не варто шкодувати грошей - це на здоров'я і немнооожечко на красу.

До слова, про красу. А ось на чому можна.

КРАЩЕ МЕНШЕ, ТАК КРАЩЕ

У питанні про поліпшення нашого держапарату Рабкрин слід, на мою думку, не гнатися за кількістю і не поспішати. Ми так мало встигли досі подумати і подбати про якість нашого держапарату, що буде законною турбота про особливо серйозної підготовки його, про зосередження в Рабкрин людського матеріалу дійсно сучасного якості, т. Е. Відсталого від кращих західноєвропейських зразків. Звичайно, для соціалістичної республіки ця умова дуже скромно. Але нам перше п'ятиріччя порядно-таки набило голову недовірою і скептицизмом. Ми мимоволі схильні перейматися цією якістю по відношенню до тих, хто занадто багато і занадто легко просторікує, наприклад, про "пролетарської" культури: нам би для початку досить справжньої буржуазної культури, нам би для початку обійтися без особливо махрових типів культур добуржуазного порядку, т . е. культур чиновницької, або кріпосницької і т. п. У питаннях культури квапливість і розмашисто шкідливіше за все. Це багатьом з наших юних літераторів і комуністів було б намотати собі добряче на вус.

І ось, в питанні про держапараті ми тепер з попереднього досвіду повинні зробити той висновок, що краще б повільніше.

Справи з держапаратом у нас до такої міри сумні, щоб не сказати огидні, що ми повинні спочатку подумати впритул, яким чином боротися з недоліками його, пам'ятаючи, що ці недоліки коріняться в минулому, яке хоча перевернуто, але не викоренене, що не відійшло в стадію пішла вже в далеке минуле культури. Саме про культуру ставлю я тут питання, тому що в цих справах досягнутим треба вважати тільки те, що увійшло в культуру, в побут, в звички. А у нас, можна сказати, гарне в соціальному устрої до останньої ступені не продумане, не зрозуміло, чи не відчути, схоплено наспіх, не перевірено, чи не випробувано, не підтверджене досвідом, не закріплено і т. Д. Інакше і не могло бути, звичайно , в революційну епоху і при такій запаморочливій швидкості розвитку, яка привела нас в п'ять років від царизму до радянського ладу.

Треба вчасно взятися за розум. Треба перейнятися рятівним недовірою до поспішно швидкого руху вперед, до всякого хвастощів і т. Д. Треба задуматися над перевіркою тих кроків вперед, які ми повсякчас проголошуємо, щохвилини робимо і потім щомиті доводимо їх неміцність, несолідно і нерозуміння. Найшкідливіше тут було б поспішати. Найшкідливіше було б покладатися на те, що ми хоч що-небудь знаємо, чи на те, що у нас є скільки-небудь значну кількість елементів для побудови дійсно нового апарату, дійсно вартого назви соціалістичного, радянського і т. П.

Ні, такого апарату і навіть елементів його у нас до смішного мало, і ми повинні пам'ятати, що для створення його не треба шкодувати часу і треба затратити мною, багато, багато років.

розвитку, тієї культури, яка необхідна для цього. А для цього необхідна саме культура. Тут нічого не можна вдіяти нахрапом або натиском, жвавістю або енергією, або яким би то не було кращим людським якістю взагалі. По-друге, елементи знання, освіти, навчання, яких у нас до смішного мало в порівнянні з усіма іншими державами.

І тут не можна забувати, що ці знання ми занадто ще схильні відшкодовувати (або мнить, що їх можна відшкодувати) ретельністю, скороспішністю і т. Д.

Висновки зі сказаного: ми повинні зробити Рабкрин, як знаряддя поліпшення нашого апарату, дійсно зразковим закладом.

Для того, щоб він міг досягти необхідної висоти, потрібно триматися правила: сім раз примір, один раз відріж.

Для цього потрібно, щоб кращі елементи, які є в нашому соціальному ладі, а саме: передові робітники, по-перше, і, по-друге, елементи дійсно освічені, за яких можна ручатися, що вони ні слова не візьмуть на віру, ні слова не скажуть проти совісті, - не побоялися зізнатися в жодній

труднощі і не побоялися ніякої боротьби для досягнення серйозно поставленої собі мети.

Ми вже п'ять років метушимося над поліпшенням нашого держапарату, але це саме тільки метушня, яка за п'ять років довела лише свою непридатність або навіть свою марність, або навіть свою шкідливість. Як метушня, вона давала нам видимість роботи, насправді засмічуючи наші установи і наші мізки.

Треба, нарешті, щоб це стало інакше.

Треба взяти за правило: краще числом поменше, та якістю вище. Треба взяти за правило: краще через два роки або навіть через три роки, ніж поспіхом, без будь-якої надії отримати солідний людський матеріал.

Я знаю, що це правило важко буде витримати і застосувати до нашої дійсності. Я знаю, що тисячами лазівок зворотне правило буде пробивати у нас собі дорогу. Я знаю, що опір потрібно буде надати гігантське, що наполегливість потрібно буде проявити диявольську, що робота тут перші роки, по крайней мере, буде чертовски невдячною; і тим не менше я переконаний, що тільки такою роботою ми зможемо досягти своєї мети і, тільки домігшись цієї мети, ми створимо республіку, дійсно гідну назви радянської, соціалістичної та ін., та ін., і т. п.

Ймовірно, багато читачів знайшли цифри, які я навів як приклад в першій своїй статті *, занадто незначними. Я впевнений, що можна навести багато розрахунків в доказ недостатності цих цифр. Але я думаю, що вище всіх таких і всяких розрахунків нам слід поставити одне: інтерес дійсно зразкової якості.

_________________

* Див. Справжній те, стор. 383-388. Ред.

квапливість. Тому я б дуже застерігав від збільшення цих цифр. Навпаки, на мій погляд, тут слід бути особливо скупими на цифри. Будемо говорити прямо. Наркомат Робсельінспекції не користується зараз ні тінню авторитету. Всі знають про те, що гірше поставлених установ, ніж установи нашого Робсельінспекції "немає і що за сучасних умов з цього наркомату годі й питати. Нам треба твердо запам'ятати це", якщо ми хочемо дійсно поставити собі за мету через кілька років виробити установа, яке, у -перше, має бути зразковим, по-друге, має вселяти всім безумовна довіра і, по-третє, довести кожному і кожному, що ми дійсно виправдали роботу такого високого установи, як ЦКК. Всякі загальні норми числа службовців, по-моєму, слід вигнати відразу і безповоротно. Службовців Робсельінспекції ми повинні підбирати абсолютно особливо і не інакше, як на підставі найсуворішого випробування. До чого, насправді, складати наркомат, в якому робота велася б сяк-так, знову не вселяючи до себе ні найменшої довіри, в якому б слово користувалося нескінченно малим авторитетом? Я думаю, що уникнути цього є головним нашим завданням при такого роду перебудові, яку ми маємо тепер на увазі.

Робітники, яких ми залучаємо в якості членів ЦКК, повинні бути бездоганні, як комуністи, і я думаю, що над ними треба ще довго попрацювати, щоб навчити їх прийомам і завданням їх роботи. Далі, помічниками в цій роботі має бути певна кількість секретарського персоналу, від якого треба буде вимагати потрійний перевірки перед призначенням його на службу. Нарешті, ті посадові особи, яких ми наважимося, як виняток, поставити відразу на місця службовців Робсельінспекції, повинні відповідати таким вимогам:

по-друге, вони повинні витримати випробування на знання нашого держапарату;

по-третє, вони повинні витримати випробування на знання основ теорії з питання про наш держапараті, на знання основ науки управління, діловодства і т. д .;

по-четверте, вони повинні спрацюватися з членами ЦКК і зі своїм секретаріатом так, щоб ми могли ручатися за роботу всього цього апарату в цілому.

Я знаю, що ці вимоги передбачають непомірно великі умови, і я дуже схильний побоюватися, що більшість "практиків" в Рабкрин оголосять ці вимоги нездійсненними або будуть презирливо сміятися над ними. Але я питаю будь-якого з теперішніх керівників Робсельінспекції або з осіб, доторканних до нього, чи може він сказати мені по совісті - яка потреба на практиці в такому наркоматі, як Рабкрин? Я думаю, що це питання допоможе йому знайти почуття міри. Або не варто займатися однією з реорганізацій, яких у нас так багато бувало, такого безнадійного справи, як Рабкрин, або треба дійсно поставити собі завданням створити повільним, важким, незвичайним шляхом, не без численних перевірок, щось дійсно зразкове, здатне викликати всякому і кожному повагу і не тільки тому, що чини і звання цього вимагають.

Якщо не запастися терпінням, якщо не покласти на цю справу декількох років, то краще за нього зовсім не братися.

По-моєму, з тих установ, які ми вже напекли в області верхніх інститутів праці та інше, вибрати мінімум, перевірити цілком серйозну постановку і продовжувати роботу лише так, щоб вона дійсно стояла на висоті сучасної науки і давала нам все її забезпечення. Тоді в кілька років не утопічно буде сподіватися на отримання установи, яке буде в змозі робити свою справу, саме - систематично, неухильно працювати, користуючись довірою робітничого класу, Російської комуністичної партії і всієї маси населення пашів республіки, над поліпшенням нашого держапарату.

Підготовчу до цього діяльність можна було б почати вже зараз. Якби наркомат Робсельінспекції погодився з планом справжнього перетворення, то тоді він міг би зараз почати підготовчі кроки з тим, щоб працювати систематично аж до їх повного завершення, не поспішаючи і не відмовляючись від переробки зробленого одного разу.

Будь-яке половинчасте рішення тут було б до краю шкідливо. Всякі норми службовців Робсельінспекції, які виходять із яких би то ні було інших міркувань, були б, по суті, засновані на старих чиновницьких міркуваннях, на старих забобонах, на тому, що вже засуджено, що викликає загальні глузування, і т. Д. По суті , тут питання стоїть так:

Або показати тепер, що ми всерйоз чогось навчилися в справі державного будівництва (не гріх в п'ять років чогось навчитися), або - що ми не дозріли для цього; і тоді не варто братися за справу.

Я думаю, що при тому людському матеріалі, який ми маємо, не буде нескромно припустити, що ми вже досить навчилися для того, щоб систематично і заново побудувати хоч один наркомат. Правда, цей один наркомат повинен визначати собою весь наш держапарат в цілому.

Оголосити конкурс зараз же на складання двох або більше підручників з організації праці взагалі і спеціально праці управлінського. В основу можна покласти наявну вже у нас книгу Ерманского, хоча він, в дужках будь сказано, і відрізняється явним співчуттям меншовизм і непридатний для складання підручника, придатного для Радянської влади. Потім, можна взяти за основу недавню книгу Керженцева; нарешті, можуть стати в нагоді ще деякі з наявних часткових посібників.

Послати кількох підготовлених і сумлінних осіб до Німеччини або в Англію для збору літератури та вивчення цього питання. Англію я називаю на випадок, якби посилка в Америку або Канаду виявилася неможливою.

Призначити комісію для складання первісної програми іспитів на кандидата в службовці Робсельінспекції; теж - на кандидата в члени ЦКК.

Ці та подібні їм роботи, зрозуміло, не ускладнять ні наркома, ні членів колегії Робсельінспекції, ні президія ЦКК.

Паралельно з цим доведеться призначити підготовчу комісію для пошуку для кандидатів на посаду членів ЦКК. Я сподіваюся, що на цю посаду у нас знайдеться тепер уже більш, ніж достатньо кандидатів як з числа досвідчених працівників усіх відомств, так і з числа студентів наших радянських шкіл. Чи буде правильно виключати ту чи іншу категорію заздалегідь. Ймовірно, доведеться віддати перевагу різноманітний склад цієї установи, в якому ми повинні шукати з'єднання багатьох якостей, з'єднання неоднакових достоїнств, так що тут доведеться попрацювати над завданням складання списку кандидатів. Наприклад, найбільше було б небажаним, якби новий наркомат був складений за одним шаблоном, припустимо, з типу людей характеру чиновників, або з виключенням людей характеру агітаторів, або з виключенням людей, відмітною властивістю яких є товариськість або здатність проникати в кола, не особливо звичайні для такого роду працівників, і т. д.

* *

Я думаю, що найкраще висловлю свою думку, якщо порівняю мій план з установами академічного типу. Члени ЦКК повинні будуть під керівництвом свого президії працювати систематично над переглядом всіх паперів і документів Політбюро. Разом з тим вони повинні будуть правильно розподіляти свій час між окремими роботами по перевірці діловодства в наших установах, починаючи від самих дрібних і приватних і закінчуючи вищими державними установами. Нарешті, до розряду їх робіт будуть ставитися заняття теорією, т. Е. Теорією організації

тієї роботи, якою вони мають намір себе присвятити, і практичні заняття під керівництвом або старих товаришів, або викладачів вищих інститутів організації праці.

Але я думаю, що обмежитися такого роду академічними роботами для них не доведеться. Поряд з ними їм доведеться готувати себе до робіт, які я не посоромився б назвати підготовкою до лову, не скажу - шахраїв, але на зразок того, і вигадуванням особливих хитрувань для того, щоб прикрити свої походи, підходи і т. П.

Якщо в західноєвропейських установах подібні пропозиції викликали б нечуване обурення, почуття морального обурення і т. Д., То я сподіваюся, що ми ще недостатньо збюрокраченої, щоб бути здатними на це. У нас неп ще не встиг придбати такого поваги, щоб ображатися при думці про те, що тут можуть когось ловити. У нас ще так недавно побудована Радянська республіка і навалена така купа всякого мотлоху, що образитися при думці про те, що серед цього мотлоху можна виробляти розкопки за допомогою деяких хитрощів, за допомогою розвідок, спрямованих іноді на досить віддалені джерела або досить кружним шляхом, ледь чи прийде кому-небудь в голову, а якщо і прийде, то можна бути впевненим, що над такою людиною ми все від душі посміємося.

Наш новий Рабкрин, сподіваємося, залишить позаду себе ту якість, яку французи називають pruderie, яке ми можемо назвати смішним манірністю пли смішним зазнайство і яке до краю на руку всій нашій бюрократії, як радянської, так і партійної. У дужках будь сказано, бюрократія у нас буває не тільки в радянських установах, а й у партійних.

Якщо я писав вище про те, що ми повинні вчитися і вчитися в інститутах по вищій організації праці і т. П., То це аж ніяк не означає, що я розумію це "вчення" скільки-небудь по-шкільному, або щоб я обмежувався думкою про вчення тільки по-шкільному.

Я сподіваюся, що жоден справжній революціонер не запідозрить мене в тому, що я під "вченням" в цьому випадку відмовився зрозуміти якусь напівжартівливу витівку, яку-небудь хитрість, яку-небудь каверзу або щось в цьому роді. Я знаю, що в західноєвропейському чинному і серйозному державі ця думка викликала б дійсно жах, і жоден порядний чиновник не погодився б навіть допустити її до обговорення. Але я сподіваюся, що ми ще недостатньо збюрокраченої і що у нас нічого, крім веселощів, обговорення цієї думки не викликає.

Справді, чому не поєднати приємне з корисним? Чому не скористатися якою-небудь жартівливій або напівжартівливої \u200b\u200bвитівкою для того, щоб накрити що-небудь смішне, що-небудь шкідливе, що-небудь полусмешних, полувредное і т. Д.?

Мені здається, що наш Рабкрин виграє чимало, якщо прийме ці міркування до свого розгляду, і що список казусів, за допомогою яких наша ЦКК або її колеги по Рабкрин виграли кілька своїх найбільш блискучих перемог, буде збагачений чимало пригодами наших майбутніх "рабкрінщіков" і "цекакістов "в місцях, не зовсім удобоупомінаемих в чинних і манірних підручниках.

Як можна поєднати установи партійні з радянськими? Чи немає тут чогось неприпустимого?

Я ставлю це питання не від свого імені, а від імені тих, на кого я натякнув вище, кажучи, що бюрократи є у нас не тільки в радянських, а й в партійних установах.

зору багато дрібні і великі питання про "ходи" з нашого боку у відповідь на "ходи" закордонних держав, в запобігання їх, ну, скажімо, хитрості, щоб не виражатися менш пристойно? Хіба це гнучке з'єднання радянського з партійним не є джерелом надзвичайної сили в нашій політиці? Я думаю, що те, що виправдало себе, усталилося в нашій зовнішній політиці і увійшло вже в звичай так, що не викликає ніяких сумнівів в цій області, буде, щонайменше, стільки ж доречно (а я думаю, що буде набагато більш доречно ) по відношенню до всього нашого державного апарату. А адже Рабкрин і присвячений усьому нашому державному апарату, і діяльність його повинна стосуватися всіх і всяких, без всякого вилучення, державних установі, і місцевих, і центральних, і торгових, і чисто чиновницьких, і навчальних, і архівних, і театральних і т. д. - одним словом, всіх без найменшого вилучення.

Чому ж для установи з таким широким розмахом, для якого, крім того, потрібно ще надзвичайна гнучкість форм діяльності, - чому ж для нього не допустити своєрідного злиття контрольного партійного установи з контрольним радянським?

Я б не бачив в цьому ніяких перешкод. Більш того, я думаю, що таке з'єднання є єдиною запорукою успішної роботи. Я думаю, що будь-які сумніви з цього приводу вилазять із самих великих кутів нашого держапарату і що на них слід відповідати тільки одним - насмішкою.

а почасти нас навмисне заразили цим наші милі бюрократи, не без умислу спекулюючи на тому, що в каламутній воді подібних забобонів їм неодноразово вдасться ловити рибу; і лавлівалі вони рибу в цій каламутній воді до такої міри, що тільки зовсім сліпі з нас не бачили, як широко ця ловля практикувалася.

У всій області громадських, економічних і політичних відносин ми "жахливо" революційні. Але в області чиношанування, дотримання форм і обрядів діловодства наша "революційність" змінюється часто-густо самим затхлим рутинерство. Тут не раз можна спостерігати цікаве явище, як в суспільному житті найбільший стрибок вперед з'єднується з жахливою боязкістю перед самими маленькими змінами.

Це і зрозуміло, тому що самі сміливі кроки вперед лежали в області, яка становила здавна доля теорії, лежали в області, яка культивувалася головним чином і навіть майже виключно теоретично. Російська людина відводив душу від набридлого чиновницької дійсності будинку за надзвичайно сміливими теоретичними побудовами, і тому ці надзвичайно сміливі теоретичні побудови набували у нас надзвичайно односторонній характер. У нас уживалися поруч теоретична сміливість у загальних побудовах і вражаюча боязкість по відношенню до якої-небудь найменшої канцелярської реформи. Якась найбільша всесвітня земельна революція розроблялася з нечуваною в інших державах сміливістю, а поруч не вистачало фантазії на якусь десятирядний канцелярську реформу; не вистачало фантазії або не вистачало терпіння застосувати до цієї реформи ті ж загальні положення, які давали такі "блискучі" результати, будучи застосовувана до питань загальним.

І тому наш теперішній побут поєднує в собі в вражаючою ступеня риси відчайдушно сміливого з острахом думки перед самими дрібними змінами.

Я думаю, що інакше й не бувало ні при одній дійсно великої революції, тому що дійсно великі революції народжуються з суперечностей між старим, між спрямованим на розробку старого і абстрактні прагненням до нового, яке має вже бути таким новим, щоб жодного грана старовини в ньому не було.

І чим крутіше ця революція, тим довше буде тривати той час, коли цілий ряд таких протиріч буде триматися.

Спільною рисою нашого побуту є тепер наступне: ми зруйнували капіталістичну промисловість, постаралися зруйнувати дотла установи середньовічні, поміщицьке землеволодіння і на цьому грунті створили дрібне і найдрібніше селянство, яке йде за пролетаріатом з довіри до результатів його революційної роботи. На цій довірі, однак, протриматися нам аж до перемоги соціалістичної революції в більш розвинених країнах нелегко, тому що дрібне і найдрібніше селянство, особливо за непу, тримається з економічної необхідності на вкрай низькому рівні продуктивності праці. Та й міжнародна обстановка викликала те, що Росія відкинута тепер назад, що в загальному і цілому продуктивність народного праці у нас тепер значно менше висока, ніж до війни. Західноєвропейські капіталістичні держави, частиною свідомо, частиною стихійно, зробили все можливе, щоб відкинути пас назад, щоб використовувати елементи громадянської війни в Росії для можливо більшого розорення країни. Саме такий вихід з імперіалістичної війни представлявся, звичайно, мають значні вигоди: якщо ми не перевернемо революційного ладу в Росії, то, у всякому разі, ми ускладнити його розвиток до соціалізму, - так, приблизно, міркували ці держави, і з їх точки зору вони не могли міркувати інакше. У підсумку вони отримали

напіврішень свого завдання. Вони не скинули нового ладу, створеного революцією, але вони і не дали йому можливості зробити зараз же такий крок вперед, який би виправдав прогнози соціалістів, який би дав їм можливість з величезної швидкістю розвинути продуктивні сили, розвинути всі ті можливості, які склалися б у соціалізм, довести кожному і кожному наочно, на власні очі, що соціалізм таїть в собі гігантські сили і що людство перейшло тепер до нової, несучої незвичайно блискучі можливості стадії розвитку.

Система міжнародних відносин склалася тепер така, що в Європі одна з держав поневолені державами-переможцями - це Німеччина. Потім, ряд держав, і до того ж найстаріших держав Заходу, виявилися, в силу перемоги, в умовах, коли вони можуть користатися з цієї перемоги для ряду неважливих поступок своїм пригнобленим класам, - поступок, які, все ж, відтягують революційний рух в них і створюють деяку подобу "соціального миру".

У той же час цілий ряд країн: Схід, Індія, Китай і т. П., В силу саме останньої імперіалістичної війни, виявилися остаточно вибитими зі своєї колії. Їх розвиток попрямувало остаточно по загальноєвропейського капіталістичному масштабу. У них почалося загальноєвропейське бродіння. І для всього світу ясно тепер, що вони втягнулися в такий розвиток, яке не може не призвести до кризи всього всесвітнього капіталізму.

Ми стоїмо, таким чином, в даний момент перед питанням: чи вдасться нам протриматися при нашому дрібному і найменшому селянському виробництві, при нашій розореній до тих пір, поки західноєвропейські капіталістичні країни завершать свій розвиток до соціалізму? Але вони завершують його не так, як ми очікували раніше. Вони завершують його не рівномірно "визріванням" в них соціалізму, а шляхом експлуатації одних держав іншими, шляхом експлуатації першого з переможених під час імперіалістичної війни

держави, з'єднаної з експлуатацією всього Сходу. А Схід, з іншого боку, прийшов остаточно в революційний рух саме в силу цієї першої імперіалістичної війни і остаточно втягнувся в загальний круговорот всесвітнього революційного руху.

Яка ж тактика пропонується таким станом справ для нашої країни? Очевидно, така: ми повинні проявити в найбільшою мірою обережності для збереження нашої робочої влади, для утримання під її авторитетом і під її керівництвом нашого дрібного і найдрібнішого селянства. На нашому боці той плюс, що весь світ вже переходить тепер до такого руху, яке повинно породити всесвітню соціалістичну революцію. Але на нашому боці той мінус, що імперіалістам вдалося розколоти весь світ на два табори, причому цей розкол ускладнений тим, що Німеччині, країні дійсно передового культурного капіталістичного розвитку, піднятися тепер до краю важко. Всі капіталістичні держави так званого Заходу клюють її і не дають їй піднятися. А з іншого боку, весь Схід, з його сотнями мільйонів трудящого експлуатованого населення, доведеного до краю людської крайності, поставлений в умови, коли його фізичні і матеріальні сили не йдуть рішуче ні в яке порівняння з фізичними, матеріальними і військовими силами будь-якого з набагато менших західноєвропейських держав.

Чи можемо ми врятуватися від майбутнього зіткнення з цими імперіалістичними державами? Чи є у нас надія на те, що внутрішні протиріччя і конфлікти між процвітаючими імперіалістичними державами Заходу і процвітаючими імперіалістичними державами Сходу дадуть нам відтягнення вдруге, як вони дали в перший, коли похід західноєвропейської контрреволюції, спрямований до підтримки російської контрреволюції, зірвався через протиріч в таборі контрреволюціонерів Заходу і Сходу, в таборі експлуататорів східних

і експлуататорів західних, в таборі Японії і Америки?

На це питання, мені здається, слід відповісти таким чином, що рішення залежить тут від дуже багатьох обставин, і результат боротьби в загальному і цілому можна передбачити лише на тій підставі, що гігантське більшість населення землі в кінці кінців навчається і виховується до боротьби самим капіталізмом .

Результат боротьби залежить, в кінцевому рахунку, від того, що Росія, Індія, Китай і т. П. Складають гігантську більшість населення. А саме ця більшість населення і втягується з надзвичайною швидкістю в останні роки в боротьбу за своє визволення, так що в цьому сенсі не може бути жодного сумніву в тому, яким буде остаточне рішення світової боротьби. У цьому сенсі остаточна перемога соціалізму цілком і безумовно забезпечена.

Але нам цікава не ця неминучість остаточної перемоги соціалізму. Нам цікава та тактика, якої повинні триматися ми, Російська комуністична партія, ми, російська Радянська влада, для тою, щоб перешкодити західноєвропейським контрреволюційним державам розчавити нас. Для того, щоб забезпечити наше існування до наступного військового зіткнення між контрреволюційним імперіалістичним Заходом і революційним і націоналістичним Сходом, між цивілізованості держави світу та державами по-східному відсталими, які, проте, становлять більшість, - цієї більшості потрібно встигнути цивілізуватись. Нам теж бракує цивілізації для того, щоб перейти безпосередньо до соціалізму, хоча ми і маємо для цього політичні передумови. Нам слід триматися такої тактики або прийняти для нашого спасіння наступну політику.

Ми повинні постаратися побудувати державу, в якому робітники зберегли б своє керівництво над селянами, довіру селян по відношенню до себе і з найбільшою економією вигнали б зі своїх про-

суспільних відносин всякі сліди яких би то ні було надмірностей.

Ми повинні звести наш держапарат до максимальної економії. Ми повинні вигнати з нього все сліди надмірностей, яких в ньому залишилося так багато від царської Росії, від її бюрократично-капіталістичного апарату.

Чи не буде це царством селянської обмеженості?

Ні. Якщо ми збережемо за робочим класом керівництво над селянством, то ми отримаємо можливість ціною найбільшої і найбільшої економії господарства в нашій державі домогтися того, щоб будь-яке найменше заощадження зберегти для розвитку нашої великої машинної індустрії, для розвитку електрифікації, Гідроторф, для добудови Волховстроя та інше.

В цьому і тільки в цьому буде наша надія. Тільки тоді ми в стані будемо пересісти, висловлюючись фігурально, з одного коня на іншу, саме, з коня селянської, мужицької, зубожілої, з коня економій, розрахованих на розорену селянську країну, - на коня, яку шукає і не може, але шукати для себе пролетаріат, на коня великої машинної індустрії, електрифікації, Волховстроя і т. д.

Ось як я пов'язую в своїх думках загальний план вашої роботи, нашої політики, нашої тактики, нашої стратегії з завданнями реорганізованого Робсельінспекції. Ось у чому для мене полягає виправдання тих виняткових турбот, того виняткової уваги, яку ми повинні приділити Рабкрин, поставивши його на виняткову висоту, давши йому голівку з правами ЦК і т. Д. І т. П.

Це виправдання полягає в тому, що лише за допомогою максимальної чистки нашого апарату, за допомогою максимального скорочення всього, що не абсолютно необхідно в ньому, ми в змозі будемо утриматися напевно. І до того ж ми будемо в змозі втриматися не на рівні мелкокрестьянской країни, не на рівні

цієї загальної обмеженості, а на рівні, що піднімається неухильно вперед і вперед до великої машинної індустрії.

Ось про які високі завдання мрію я для нашого Робсельінспекції. Ось для чого я планую для нього злиття найавторитетнішої партійної верхівки з "рядовим" наркоматом.

Поточна сторінка: 1 (всього у книги 1 сторінок)

шрифт:

100% +

В.І. Ленін
Краще менше, та краще
1923 р

Для того щоб він міг досягти необхідної висоти, потрібно триматися правила: сім раз примір, один раз відріж.

Треба, нарешті, щоб це стало інакше.

Я вважаю, що для нашого держапарату саме тепер настала, нарешті, пора, коли ми повинні попрацювати над ним як слід, з усією серйозністю, і коли чи не найшкідливішої рисою цієї роботи буде квапливість. Тому я б дуже застерігав від збільшення цих цифр. Навпаки, на мій погляд, тут слід бути особливо скупими на цифри. Будемо говорити прямо. Наркомат Робсельінспекції не користується зараз ні тінню авторитету. Всі знають про те, що гірше поставлених установ, ніж установи нашого Робсельінспекції, немає і що за сучасних умов з цього наркомату годі й питати. Нам треба твердо запам'ятати це, якщо ми хочемо дійсно поставити собі за мету через кілька років виробити установа, яке, по-перше, має бути зразковим, по-друге, має вселяти всім безумовна довіра і, по-третє, довести кожному і кожному, що ми дійсно виправдали роботу такого високого установи, як ЦКК. Всякі загальні норми числа службовців, по-моєму, слід вигнати відразу і безповоротно. Службовців Робсельінспекції ми повинні підбирати абсолютно особливо і не інакше як на підставі найсуворішого випробування. До чого, насправді, складати наркомат, в якому робота велася б сяк-так, знову не вселяючи до себе ні найменшої довіри, в якому б слово користувалося нескінченно малим авторитетом? Я думаю, що уникнути цього є головним нашим завданням при такого роду перебудові, яку ми маємо тепер на увазі.

Робітники, яких ми залучаємо в якості членів ЦКК, повинні бути бездоганні як комуністи, і я думаю, що над ними треба ще довго попрацювати, щоб навчити їх прийомам і завданням їх роботи. Далі, помічниками в цій роботі має бути певна кількість секретарського персоналу, від якого треба буде вимагати потрійний перевірки перед призначенням його на службу. Нарешті, ті посадові особи, яких ми наважимося, як виняток, поставити відразу на місця службовців Робсельінспекції, повинні відповідати таким вимогам:

по-друге, вони повинні витримати випробування на знання нашого держапарату;

Я знаю, що ці вимоги передбачають непомірно великі умови, і я дуже схильний побоюватися, що більшість «практиків» в Рабкрин оголосять ці вимоги нездійсненними або будуть презирливо сміятися над ними. Але я питаю будь-якого з теперішніх керівників Робсельінспекції або з осіб, доторканних до нього, чи може він сказати мені по совісті - яка потреба на практиці в такому наркоматі, як Рабкрин? Я думаю, що це питання допоможе йому знайти почуття міри. Або не варто займатися однією з реорганізацій, яких у нас так багато бувало, такого безнадійного справи, як Рабкрин, або треба дійсно поставити собі завданням створити повільним, важким, незвичайним шляхом, не без численних перевірок, щось дійсно зразкове, здатне викликати всякому і кожному повагу і не тільки тому, що чини і звання цього вимагають.

По-моєму, з тих установ, які ми вже напекли в області верхніх інститутів праці та інше, вибрати мінімум, перевірити цілком серйозну постановку і продовжувати роботу лише так, щоб вона дійсно стояла на висоті сучасної науки і давала нам все її забезпечення. Тоді в кілька років не утопічно буде сподіватися на отримання установи, яке буде в змозі робити свою справу, саме - систематично, неухильно працювати, користуючись довірою робітничого класу, Російської комуністичної партії і всієї маси населення нашої республіки, над поліпшенням нашого держапарату.

По суті, тут питання стоїть так.

Оголосити конкурс зараз же на складання двох або більше підручників з організації праці взагалі і спеціально праці управлінського. В основу можна покласти наявну вже у нас книгу Ерманского, хоча він, в дужках будь сказано, і відрізняється явним співчуттям меншовизм і непридатний для складання підручника, придатного для Радянської влади. Потім можна взяти за основу недавню книгу Керженцева; нарешті, можуть стати в нагоді ще деякі з наявних часткових посібників.

Ці та подібні їм роботи, зрозуміло, не ускладнять ні наркома, ні членів колегії Робсельінспекції, ні президія ЦКК. Паралельно з цим доведеться призначити підготовчу комісію для пошуку для кандидатів на посаду членів ЦКК. Я сподіваюся, що на цю посаду у нас знайдеться тепер уже більш ніж достатньо кандидатів як з числа досвідчених працівників усіх відомств, так і з числа студентів наших радянських шкіл. Чи буде правильно виключати ту чи іншу категорію заздалегідь. Ймовірно, доведеться віддати перевагу різноманітний склад цієї установи, в якому ми повинні шукати з'єднання багатьох якостей, з'єднання неоднакових достоїнств, так що тут доведеться попрацювати над завданням складання списку кандидатів. Наприклад, найбільше було б небажаним, якби новий наркомат був складений за одним шаблоном, припустимо з типу людей характеру чиновників, або з виключенням людей характеру агітаторів, або з виключенням людей, відмітною властивістю яких є товариськість або здатність проникати в кола, не особливо звичайні для такого роду працівників, і т.д.

* * *

Якщо в західноєвропейських установах подібні пропозиції викликали б нечуване обурення, почуття морального обурення і т.д., то я сподіваюся, що ми ще недостатньо збюрокраченої, щоб бути здатними на це. У нас неп ще не встиг придбати такого поваги, щоб ображатися при думці про те, що тут можуть когось ловити. У нас ще так недавно побудована Радянська республіка і навалена така купа всякого мотлоху, що образитися при думці про те, що серед цього мотлоху можна виробляти розкопки за допомогою деяких хитрощів, за допомогою розвідок, спрямованих іноді на досить віддалені джерела або досить кружним шляхом, ледь чи прийде кому-небудь в голову, а якщо і прийде, то можна бути впевненим, що над такою людиною ми все від душі посміємося.

Наш новий Рабкрин, сподіваємося, залишить позаду себе ту якість, яку французи називають pruderie 1
Показна доброчесність, перебільшена сором'язливість, неприступність.

Яке ми можемо назвати смішним манірністю або смішним зазнайство і яке до краю на руку всій нашій бюрократії, як радянської, так і партійної. У дужках будь сказано, бюрократія у нас буває не тільки в радянських установах, а й у партійних.

Якщо я писав вище про те, що ми повинні вчитися і вчитися в інститутах по вищій організації праці і т. П., То це аж ніяк не означає, що я розумію це «вчення» скільки-небудь по-шкільному, або щоб я обмежувався думкою про вчення тільки по-шкільному. Я сподіваюся, що жоден справжній революціонер не запідозрить мене в тому, що я під «вченням» в цьому випадку відмовився зрозуміти якусь напівжартівливу витівку, яку-небудь хитрість, яку-небудь каверзу або щось в цьому роді. Я знаю, що в західноєвропейському чинному і серйозному державі ця думка викликала б дійсно жах і жоден порядний чиновник не погодився б навіть допустити її до обговорення. Але я сподіваюся, що ми ще недостатньо збюрокраченої і що у нас нічого, крім веселощів, обговорення цієї думки не викликає.

Мені здається, що наш Рабкрин виграє чимало, якщо прийме ці міркування до свого розгляду, і що список казусів, за допомогою яких наша ЦКК або її колеги по Рабкрин виграли кілька своїх найбільш блискучих перемог, буде збагачений чимало пригодами наших майбутніх «рабкрінщіков» і «цекакістов »в місцях, не зовсім удобоупомінаемих в чинних і манірних підручниках.

* * *

Як можна поєднати установи партійні з радянськими? Чи немає тут чогось неприпустимого?

Чому б, справді, не поєднати ті і інші, якщо це потрібно інтересом справи? Хіба хто-небудь не помічав коли-небудь, що в такому наркоматі, як Наркоміндел, подібне з'єднання приносить надзвичайну користь і практикується з самого його початку? Хіба в Політбюро не обговорюються з партійною точки зору багато дрібні і великі питання про «ходах» з нашого боку у відповідь на «ходи» закордонних держав, в запобігання їх, ну, скажімо, хитрості, щоб не виражатися менш пристойно? Хіба це гнучке з'єднання радянського з партійним не є джерелом надзвичайної сили в нашій політиці? Я думаю, що те, що виправдало себе, усталилося в нашій зовнішній політиці і увійшло вже в звичай так, що не викликає ніяких сумнівів в цій області, буде, щонайменше, стільки ж доречно (а я думаю, що буде набагато більш доречно ) по відношенню до всього нашого державного апарату. А адже Рабкрин і присвячений усьому нашому державному апарату, і діяльність його повинна стосуватися всіх і всяких, без всякого вилучення, державних установ, і місцевих, і центральних, і торгових, і чисто чиновницьких, і навчальних, і архівних, і театральних і т. д. - одним словом, всіх без найменшого вилучення.

* * *

Інша сумнів: чи зручно з'єднувати діяльність навчальну з діяльністю посадовий? Мені здається, не тільки зручно, але й має. Взагалі кажучи, ми встигли заразитися від західноєвропейської державності, при всьому революційному до неї відношенні, цілим рядом шкідливих і смішно забобонів, а почасти нас навмисне заразили цим наші милі бюрократи, не без умислу спекулюючи на тому, що в каламутній воді подібних забобонів їм неодноразово вдасться ловити рибу; і лавлівалі вони рибу в цій каламутній воді до такої міри, що тільки зовсім сліпі з нас не бачили, як широко ця ловля практикувалася.

У всій області громадських, економічних і політичних відносин ми «жахливо» революційні. Але в області чиношанування, дотримання форм і обрядів діловодства наша «революційність» змінюється часто-густо самим затхлим рутинерство. Тут не раз можна спостерігати цікаве явище, як в суспільному житті найбільший стрибок вперед з'єднується з жахливою боязкістю перед самими маленькими змінами.

Це і зрозуміло, тому що самі сміливі кроки вперед лежали в області, яка становила здавна доля теорії, лежали в області, яка культивувалася головним чином і навіть майже виключно теоретично. Російська людина відводив душу від набридлого чиновницької дійсності будинку за надзвичайно сміливими теоретичними побудовами, і тому ці надзвичайно сміливі теоретичні побудови набували у нас надзвичайно односторонній характер. У нас уживалися поруч теоретична сміливість у загальних побудовах і вражаюча боязкість по відношенню до якої-небудь найменшої канцелярської реформи. Якась найбільша всесвітня земельна революція розроблялася з нечуваною в інших державах сміливістю, а поруч не вистачало фантазії на якусь десятирядний канцелярську реформу; не вистачало фантазії або не вистачало терпіння застосувати до цієї реформи ті ж загальні положення, які давали такі «блискучі» результати, будучи застосовувана до питань загальним.

І чим крутіше ця революція, тим довше буде тривати той час, коли цілий ряд таких протиріч буде триматися.

* * *

Ми повинні проявити в найбільшою мірою обережності для збереження нашої робочої влади, для утримання під її авторитетом і під її керівництвом нашого дрібного і найдрібнішого селянства. На нашому боці той плюс, що весь світ вже переходить тепер до такого руху, яке повинно породити всесвітню соціалістичну революцію. Але на нашому боці той мінус, що імперіалістам вдалося розколоти весь світ на два табори, причому цей розкол ускладнений тим, що Німеччині, країні дійсно передового культурного капіталістичного розвитку, піднятися тепер до краю важко. Всі капіталістичні держави так званого Заходу клюють її і не дають їй піднятися. А з іншого боку, весь Схід, з його сотнями мільйонів трудящого експлуатованого населення, доведеного до краю людської крайності, поставлений в умови, коли його фізичні і матеріальні сили не йдуть рішуче ні в яке порівняння з фізичними, матеріальними і військовими силами будь-якого з набагато менших західноєвропейських держав.

Нам цікава та тактика, якої повинні триматися ми, Російська комуністична партія, ми, російська Радянська влада, для того, щоб перешкодити західноєвропейським контрреволюційним державам розчавити нас. Для того щоб забезпечити наше існування до наступного військового зіткнення між контрреволюційним імперіалістичним Заходом і революційним і націоналістичним Сходом, між цивілізованості держави світу та державами, по-східному відсталими, які, проте, становлять більшість, - цієї більшості потрібно встигнути цивілізуватись. Нам теж бракує цивілізації для того, щоб перейти безпосередньо до соціалізму, хоча ми і маємо для цього політичні передумови. Нам слід триматися такої тактики або прийняти для нашого спасіння наступну політику.

Чи не буде це царством селянської обмеженості?

В цьому і тільки в цьому буде наша надія. Тільки тоді ми в стані будемо пересісти, висловлюючись фігурально, з одного коня на іншу, саме, з коня селянської, мужицької, зубожілої, з коня економії, розрахованих на розорену селянську країну, - на коня, яку шукає і не може не шукати для себе пролетаріат, на коня великої машинної індустрії, електрифікації, Волховстроя і т.д.

Ось як я пов'язую в своїх думках загальний план нашої роботи, нашої політики, нашої тактики, нашої стратегії з завданнями реорганізованого Робсельінспекції. Ось у чому для мене полягає виправдання тих виняткових турбот, того виняткової уваги, яку ми повинні приділити Рабкрин, поставивши його на виняткову висоту, давши йому голівку з правами ЦК і т.д. і т.п.

Ось про які високі завдання мрію я для нашого Робсельінспекції. Ось для чого я планую для нього злиття найавторитетнішої партійної верхівки з «рядовим» наркоматом.

Матеріали по темі: